Еммануїл Сведенборг — шведський вчений — натураліст, теолог, винахідник.Народився 29 січня 1688 року в Стокгольмі. Його батько, Еспер Сведберг, був професором богослов’я в Упсальський університеті і настоятелем собору. Пізніше він став єпископом в Скаре.
Еммануїл закінчив філософський факультет Упсальского університету. Вивчав фізику, астрономію і головні з природничих наук. Пізніше займався космологією, механікою, математикою, анатомією, фізіологією, політикою, економікою, металургією, геологією, гірничою справою та хімією. Є автором праць з обробки металів. Вважається родоначальником таких дисциплін, як мінералогія, фізіологія мозку.
Шведський теолог увійшов в історію філософії завдяки оригінальній теорії життя та смерті: в уяві вченого життя і смерть – це всього на всього віддзеркалення Початкового Світла в овальному дзеркалі, а головне питання, на який потрібно відповісти людини – по яку сторону буття вона знаходиться.
Згідно Сведенборгу, момент смерті ніколи не фіксується явно — просто в якийсь момент життя стає все більш сумним та швидкоплинним. Людина думає, що продовжує жити і владарювати над долею, хоч вона вже давно мертва і оточена таким ж мерцями.
Навіть найскладніші метафізичні конструкції часом криються в дитячих страхах темноти. Одного разу хлопчик провинився,і мама вирішила наказати сина,і закрила його і темній кімнаті. Цим хлопчиком був Еммануїл. Він плакав від жаху, дивлячись, як навколо нього поступово збирається тьма, здавалось, що ця темрява окутує його. Але тут погляд,майбутнього філософа, привернуло дзеркало. Він довго і пристрасно дивився в віддзеркалення – і тут замість знайомого лиця проступила «гримаса вселенського зла», як пізніше признався філософ в розмові з другом – лікарем.
На ранок мама побачила сина в стану шоку: за одну ніч чорні кучері хлопчика стали повністю сивими. З того часу вченого став переслідувати страх перед дзеркалами.
Після розмови з другом-лікарем, Еммануїл пережив своє перше відкриття. «Відкрився мій внутрішній погляд, я отримав можливість бачити жителів світу духів, небес та пекла, і завдяки цьому, багато прихованих аспектів буття», — писав Сведенборг в своєму щоденнику.
Філософ говорив,що входити в транс йому допомагало дзеркало,виготовлене по особливій технології. Вчений розводив подріблений графіт в оливковому маслі і нагрівав суміш на повільному вогні, після чого викладав це тонким шаром на відполіроване скло і висушував його протягом тижня. В кінцевому результаті виходило чорне дзеркало. У багатьох виникала думка,що професор дружив з нечистою силою, але Сведенборг відрікався, мотивуючи це тим,що чорне дзеркало не втомлює очі відсутністю відблисків,а це сприяє кращому зосередженню.
Одного разу, під час званої вечері, Сведенборг,потіхи раді, привів в таємну кімнату з дзеркалами приятеля. «Через декілька хвилин після зосередженого споглядання поверхність дзеркала затуманилась і покрилась легкою білою димкою. Поступопво вона збільшувалась і перетворилась в голубувате фосфорне світло. Тоді і дзеркалі проявились певні форми, і я точно побачив бажане », — розповідав чоловік, повернувшись до гостей, а власника даних дзеркал назвали «шведським Фаустом» — з точки зору Церкви, саме по собі бажання випробовувати долю, рахується гріхом.
І хоча достовірних відомств про смерть Еммануїла Сведенборга немає, в народі про смерть філософа ходили не добрі плітки. За одною з легенд, «шведський Фауст» так і не вийшло зі своєї таємної, дзеркальної кімнати,сталося це 29 березня 1772 року в Лондоні. Поховали в Шведській лютеранській церкві, але в 1908 році на прохання Шведського уряду його останки були урочисто перенесені до Швеції і поховані в кафедральному соборі Упсали.
Педич Валерія студентка третього курсу, Філософського факультету, Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника.
