Астрологія спиралася на переважаючі наукові та філософські переконання Стародавньої Греції, і праці з астрології часто створювалися як супутні твори з грецькою астрономією. Це була одна з основних практичних мотивацій астрономічних досліджень і спостережень у давнину. Хоча в той час до астрології ставилися серйозно, вона базувалася на глибоко помилковому розумінні космосу. Прорив у нашому розумінні Всесвіту в ранній сучасний період призвів до відокремлення псевдонаукових астрологічних вірувань від науки астрономії.
Витоки астрології на Близькому Сході
Астрологія була однією з багатьох форм ворожіння, які практикували на стародавньому Близькому Сході. Стародавнім спостерігачам такі небесні об’єкти, як зірки та планети, здавалися безсмертними й незмінними силами на відміну від, здавалося б, непередбачуваної та нестабільної природи життя на Землі. Нездатність пояснити астрономічні явища зробила їх божественними.
Сучасні історики схильні класифікувати стародавню астрологію на різні типи, які зосереджені на різних явищах. Астрологія прикмет, яка намагалася передбачити майбутні події на основі драматичних або незвичайних подій на небі, бере свій початок у Вавилоні 8 століття до нашої ери. Стародавні астрологи тлумачили астрономічні події, як-от затемнення, а також дивну погоду, як-от грім або утворення хмар, як ознаки великих потрясінь. Найдавніші астрологічні передбачення були попередженнями про події, які можуть вплинути на суспільство, такі як голод, громадянські конфлікти та добробут королівської родини.
У першому тисячолітті до нашої ери астрономи Близького Сходу розробили математичні інструменти для точного передбачення руху зірок і планет. Це дозволило спостерігачам робити точні прогнози щодо зірок і розробляти більш точні місячні та сонячні календарі. Озброєні детальними знаннями про божественне, цілком логічно, що вони намагатимуться зрозуміти незрозумілі події та передбачити непізнане на основі своєї інформації.
Вавилонські астрологи не обмежувалися читанням драматичних ознак про долю землі. До 5 століття до нашої ери вони почали шукати зв’язок між астрономічними явищами та окремими результатами. Річна подорож Сонця та сезонний цикл смерті та відродження надихнули ідею прочитати хід життя людини на небі. Оскільки зазвичай було неможливо дізнатися положення зірок у момент народження людини, астрологи склали карти, за допомогою яких можна було визначити положення планет у час і місце народження людини. Цей тип натальної астрології, або генетліології, досяг вершини своєї популярності лише через кілька століть, у період еллінізму.
Іван Гудзенко
