Едмунд Густав Альбрехт Гуссерль (8 квітня 1858-26 квітня 1938) – німецький філософ, відомий як засновник феноменології. Народився в місті Просніце, Моравія, а закінчив своє життя в місті Фрайбург. Як і більшість філософів, Гуссерль мав вчителів, його вчителями були Франц Брентано, а також Карл Стампф. Навчався з 1876 р. в Лейпцигському університеті, з 1878 р. в Берліні, з 1881 р. у Відні молодий Едмунд мав стати математиком, захищає дисертацію,отримує науковий ступінь, але його друг привів до філософського класу, яке вперше і зацікавився мисленням. Життя філософа перевертається ,коли він приймає віру,хрещення, а саме лютеранство у 1887 році. Далі викладає репетиторство у місті Галле, потім стає професором у 1901 року,у Геттінгені, далі життя повертає його викладати у 1916 в м. Фрайбург. Працював там до 1928 року. Змінює математику на філософію, саме після прочитання Нового Завіту, знайти шлях до Бога. Але все ж продовжує писати свої праці, доки його не вислали через єврейське походження.Його філософія мала широкий резонанс в Німеччині, та в інших країнах. Значення його праць, мало величезний вплив на виникнення і розвиток екзистенціалізму. Він мав значний вплив на інших не менш відомих філософів таких, як: Герман Вейл, Курт Гедель, Едіт Штайн та інші.
Шлях злету 1900 – 1901 років. Саме ці роки є зоряними, Гуссерль видає 2 томи «Логічні дослідження» . Праці активно вивчалися,і згодом навколо філософа, утворилась справжня філософська школа. В роки викладання друкує головну свою працю «Ідеї до чистої феноменології і феноменологічної філософії», що і принесе йому визнання і славу. В феноменології він хотів показати філософію, як точну науку, він активно відстоював свої думки. «Наука про сутності» саме так називав Гуссерль феноменологію, а ніяк не наука про факти, як він вважав. Саме феномени трансцендальної феноменології, маючи зміст нереальності, фантастики, інші феномени не приймають реальності,і тим самим входячи в реальний,існуючий світ, після цього розуміючи всю сутність феноменології,саме як такої філософії, що досліджує ірреальності. І не просто кожен, як окрему частинку, а в їх згуртованості. Він не додає свою філософію, до одного рангу з іншими науками,а вважає лише чистою феноменологією. Він хотів насамперед розкрити таємницю,не науки,а саме життя. Відкрити істини до пізнання. Переживання він намагався відкрити шляхом розумової, інтелектуальної думки. Саме цю ідею свою, він трактував, як метод « феноменологічної редукції». Вбачалось повне знищення природної установки на противагу свідомості. Вивільнення свідомості на окремий план життя. За Гуссерлем феноменологія постає як змістовне відображення аналізу дійсності, саме як теорія. «Входження у свідомість» пояснюється, саме, коли людина знаходиться не за межею,а переживає процес. Кожна людина може знайти в собі витоки психічного. Ідеальним методом для Гуссерля є «споглядання сутності через феномен» . За його поглядами можна розділити феномен на такі складові,а саме:
- Мовний комплект(мова).
- Психічні переживання людини( особливості емоційних станів).
3.значеня пізнавального переживання.
- І сам предмет,що показується шляхом пізнання.
Особливої уваги приділяв останнім структурним елементам, і вважав, що для дослідника вони є головними. Його хвилювали не самі предмети свідомості, а саме реакція свідомості на різного роду предмети.
Інтелектуальна інтуїція, саме завдяки їй Гуссерль,хотів обґрунтувати культуру. А людина вбачалась, як найважливіша ланка в пошуку відповідей на питання, які хвилюють людство, саме через пошук треба спрямовувати істинне пізнання. Певний розвиток справжнього, істинного життя має бути у філософських пошуках, вважав філософ. Його думки, ідеї, твори мають величезну спрямованість по всьому світу. Його праці під кореговано під напрям екзистенціалізм, але своєї самостійності, самобутності він не втратив до сьогодні.
Іван Гудзенко
