Народився 1430 року в родині живописця Якопо Белліні. Працював у батьковій майстерні як і його брат Джентіле. Навчався як живопису так і художній справі. У його намальованих портретах використовувалася здебільшого релігійна композиція. У ранніх працях прослідковувався вплив Андреа Мантеньї.
З 1470 – х роки призвели до вироблення у Белліні особистого стилю. Авторському мазку належать найкращі праці, зокрема такі як: «Мадонна під деревом»; «Мадонна зі святими» (датовані 1487 та 1488 роком). Останні життєвий період майстра припадає на 1505 рік. Джованні Белліні надалі продовжував роботу над створенням пейзажу. Навіть Дюрер оцінив Белліні, назвавши живописця найкращим художником, не зважаючи на похилий вік. Белліні викладав свою художню майстерність і досить сильно прив’язався до двох учнів – Джорджоне та Таціана, намагаючись передати цей досвід молодому поколінню.
По правді кажучи усі виконані роботи Белліні є унікальними шедеврами доби Високого Відродження. Варто звернути увагу на церкву Святого Захарії і розписи у її вівтарі. Автор вдається до мяких тонів, стараючись гармонію ввести у композицію, використовував при цьому тільки світлі кольори, що в подальшому матиме вплив на інших. Впливовості художник зазнав через голландську школу, якою зосереджувалися здебільшого деталі в самій роботі. Здійснюється своєрідне гармонійне поєднання здобутків шкіл образотворчого мистецтва.
Як бачимо роботи представлені різнотематичні. Новаторський підхід Белліні прослідковується у введенні пейзажу. Його творіння передає емоційність, м’якість, відчувається спокій та благодать.
У своїх працях Джованні не використовував темпери, а олійну фарбу. Тому це була новація на той період часу Венеції, опануванням Белліні техніки – олійний живопис. У творах Белліні відчуває спокійну велич, глибину почуттів та поетичність (наприклад Мадонна, образи у вівтарі, євангельські сцени у пейзажі, алегоричність та портретизм). На замовлення республіканців малює портрети дожів – почесних урядовців. Пізніше на посаду було призначено його друга Тіціана.
Серед творчих робіт варто виділити: «П’єту з двома янголами» (в Берлінському музеї), «Сини п’яного Ноя ховають від Хама оголене тіло батька» (у Безансоні, в Франції). Белліні як ми бачимо був ознайомлений й з грецькими іконами, одноманітність фарб яких не привалювала зір художника. В його роботах образи дещо живі, тому що нікому ще не вдалося так передати зморшки одягу Діви Марії чи обличчя маленького Ісуса як це зробив Белліні. Белінні вносить певне новаторство, будучи художником-гуманістом. Творчість художника настільки захоплює. Це вершина венеціанської майстерності і час розквіту епохи, яка отримала назву «Високе Відродження». Венеціанська мистецька школа стала однією із найкращих в Ренесансі та головною західного мистецтва.
У 1516 році художника Белліні не стало. Його поховали у Венеції.
Пегас
