Біографія та освіта
Батько Серла був бізнесменом, а мати — лікарем. Після кількох переїздів родина нарешті оселилася у Вісконсині. Будучи 19-річним студентом Університету Вісконсіна, Серл отримав стипендію Роудса для навчання в Оксфордському університеті. Після отримання докторського ступеня з філософії у 1959 році він залишив Оксфорд, щоб приєднатися до факультету філософії Каліфорнійського університету в Берклі. Там він обіймав посади професора філософії Міллса та професора філософії Слассера. Проте у 2019 році Серла позбавили почесного статусу в Берклі через порушення політики університету щодо сексуальних домагань і помсти.
Філософія мови: теорія мовленнєвих актів
Рання робота Серла з філософії мови була результатом його навчання в Оксфорді під керівництвом філософа звичайної мови Дж. Л. Остіна. У своїх лекціях Вільяма Джеймса в Гарвардському університеті 1955 року, опублікованих посмертно під назвою «Як робити речі зі словами» (1962), Остін критикував тенденцію аналітичних філософів припускати, що існує лише один основний вид використання мови: описові висловлювання, які є або істинними, або хибними залежно від того, яким є світ. Зосереджуючись на науковому дискурсі, логічні позитивісти стверджували, що висловлювання має сенс лише, якщо його можна підтвердити або спростувати через досвід; всі інші висловлювання є буквально нісенітницею.
Розміри та таксономія мовленнєвих актів
У своїй першій великій праці «Мовленнєві дії: есе з філософії мови» (1969) Серл трактував мовленнєві дії набагато систематичніше, ніж Остін. Він висунув ідею, що кожен вид мовленнєвої дії може бути визначений у термінах набору правил, які ідентифікують умови, необхідні для «щирого та безпомилкового» виконання дії такого роду. Наприклад, серед правил обіцянки є те, що мовець (S) передбачає майбутню дію (A), що S має намір виконати A, що слухач (H) віддає перевагу, щоб S виконав A, що це не є очевидним як для S, так і для H, що S виконає A за нормального ходу подій і що S має намір взяти на себе зобов’язання виконати A.
На більш загальному рівні Серл виділив три основні виміри, за якими різні види мовлення відрізняються один від одного: іллокутивний момент акту, напрямок відповідності дії та психологічний стан, виражений вчинком. Наприклад, іллокутивний зміст висловлювання, оскільки воно є висловлюванням, полягає в тому, щоб представити світ певним чином, а іллокутивний зміст наказу, оскільки воно є наказом, полягає в тому, щоб змусити слухача виконати щось.
Спрямованість мовленнєвого акту характеризує спосіб, у який акти цього типу пов’язані зі світом. Висловлювання відповідає «слову світу», тому що воно являє собою спробу мовця зробити так, щоб його слова «відповідали» світу в певному сенсі. На відміну від цього, обіцянка має відповідність світу до слова, оскільки вона є зобов’язанням мовця зробити так, щоб світ відповідав його словам. Серл також визнав, що «нульовий» напрямок підходить для мовленнєвих дій, таких як привітання та подяка, які не відповідають ані словам світу, ані світу словам.
Філософія розуму: критика штучного інтелекту
Серл також зробив значний внесок у філософію розуму. Він відомий своєю критикою всесильного штучного інтелекту (ШІ) і своєю знаменитою думкою експерименту «Китайська кімната». У цьому експерименті Серл стверджує, що хоча комп’ютер може обробляти синтаксичні дані і створювати видимість розуміння мови, насправді він не має справжнього розуміння або свідомості. Комп’ютер, за Серлом, оперує символами без розуміння їх значення, подібно до людини, яка сидить у кімнаті і виконує інструкції з маніпуляції китайськими ієрогліфами, не знаючи китайської мови.
Висновок
Роботи Джона Серла зробили величезний вплив на філософію мови та філософію розуму. Його дослідження мовленнєвих актів допомогли розширити наше розуміння того, як ми використовуємо мову для виконання соціальних дій. Його критика сильного ШІ продовжує викликати дискусії про природу свідомості і можливості створення машин, здатних до справжнього розуміння та мислення. Хоча його кар’єра була затьмарена скандалом, внесок Серла у філософію залишається значним і впливовим.
Іван Гудзенко
