Своїм твором Свидницький хоче показати тогочасне сімейно- побутове, церковно- обрядове життя XVІІ століття. Автор веде свою розповідь також із моменту навчання сина священика Люборацького – Антонія. За тодішніми правилами, щоб влаштувати Антонія в духовну школу в умовах російського царизму потрібно було звертатися до такої особи як смотритель, за згодою якого отримувався дозвіл на проживання.
Ось такими були устої тогочасного суспільства. Антона відправляють на проживання до дячихи Волоської, котра залишилася вдовою після смерті чоловіка. Дім Волоської виконує функції гуртожитка. Ведеться також журнал із записами щодо поведінки усіх вихованців. Антон Люборацький проходить добрий вишкіл і за зразкову поведінку отримує похвальну грамоту.
На черзі йде підготовка Люборацькими до навчання в пана Росолинського своєї доньки Масі аби зробити з неї справжню пані. Стара Люборацька разом з дочкою Масею відправляється до вчительки Печержинської. Будучи вихована в польській манері, Мася намагається показати себе у всій красі, притаманній для справжньої панянки. Трагічним моментом в сім’ї Люборацьких стає втрата годувальника – священика Гервасія. До смерті батька Мася відноситься досить песимістично. Перед трьома доньками Люборацької постає вибір: вийти заміж за богослова Тимофія або ж за порадою матері прийняти чернече життя.
Самим оптимальним варіантом богослов Тимофій вважає одруження не з Масею, а Орисею. Хата Люборацьких була переповнена господинями, йшла повна підготовка до весілля. До цієї урочистої події закликали гостей. За встановленою традицією за стіл запрошувалися гості, а потім відбувалися танці в супроводі музикантів. На весіллі пересіклися погляди Антона Люборацького та запрошеної гості Галини. Образ молодої дівчини не виходив із думок хлопця як і саме бажання зустрітися з нею наодинці. Автор показує засмученість Антона через розлуку з Галиною. Свидницький здійснює опис семінарського життя Антона і аморальний вчинок Тимофія по відношенню до матері Люборацького. Як бачимо Антон займає позицію захисника, даючи відсіч Тимофію, викриває його в неправді. Сестра Орися звинувачує двох людей, через яких насильно довелося вийти заміж.
Також у творі прослідковується сцена взаємної любові між Тимофієм та Галиною та видання заміж за пана Кулинського дочки Масі. Описана трагічна картина смерті Орисі. Трагічність доль Антона, Масі, Люборацької зображена наприкінці твору. Кульмінаційним моментом стає зустріч Галини з жидом Махтулою, якому розповіла про насильне віддання заміж за Робусинського, замість Антона Люборацького.
Життя останнього складається трагічно: не витримавши несправедливості і будучи одруженим з церковного дозволу на іншій, а не Галині – Антон помирає прямо на руках в дружини.
Панас Вернигора
