Із закінченням Першої Пунічної війни розпочалася Друга Пунічна війна з Римом. Участь у цій війні приймав полководець римського, а тепер карфагенського війська Гамількар. Необхідна була також і спеціальна військова підготовка на іншій території. Середземне море охоплювалося римським флотом, карфагенці використали сушу для переправлення військ і таким чином утворили в Ліберії (Іспанія) військову базу.

Під таким собі приводом лівійськох війни у 235 році Гамількар з великою карфагенською армією рухається в сторону заходу по Середземноморському узбережжі  до Іберії. У ході військових протистоянь командувач карфагенського війська гине в бою. Його заміняє зять Газдрубал, який теж готується  до війни з римлянами. Він отримує першу перемогу в Іберії. Згідно договору з Римом не мала права переходити річку Ібер.

На південно-східній частині Іберії засновується держава – Новий Карфаген, в  якій розпочалася робота по добуванню срібляних руд, оскільки дохід приносився чималий. Частину із них відправляли до столиці – Карфаген, іншу – на найману карфагенську армію, в яку увійшли іберські племена. Проте у 221 році до нашої ери Газдрубала вбили. Його місце зайняв один із синів – двадцяти п’ятирічний Ганнібал. Ганнібал був досить досвідченою людиною та хорошим політиком.

Перед підготовкою до війни Ганнібал використовує хитромудру тактику бою: створення союзу племен, які ворогують з Римом та їхнє об’єднання з Карфагеном у спільному протистоянні ворогу. І цьому союзу  посприяли успішні політичні обставини. Племена на Апеннінському півострові були залежні від Риму, частина галів в долині річки Падус упокорилася римлянам, інша ненавиділа їх, своє ж невдоволення римською політикою висловлювала Іллірія та Македонія.

Постало завдання перед карфагенською армією – ущільнення усіх в антиримський союз, де самою гнучкою у ньому має бути вона. Ганнібал формує базу на півдні Піренейського півострова, а долина річки Падус слугувала для проміжної бази. Карфагенська армія долала шлях від Піренеїв через річку Родан, долину річки Падус і Апеннінський півострів. Для досягнення своєї мети йому належало подолати відстань від Ібера до Падуса, що складала вісімсот п’ятдесят кілометрів.

На шляху стояли перешкоди – ворожі племена та римська армія. Шлях до того ж слугував комунікацією карфагенської армії та тилу. Зі сторони Ганнібала здійснювався  шпіонаж для більш детальної розвідки в глибокому тилу ворога. Ганнібал робить відволікаючий маневр: у 219 році до нашої ери римляни вели війну з Ілларією, тоді ж як в долині річки Падус вже розпочав формуватися союз проти Риму. Таким чином Ганнібалу вдалося захопити багате місто Сагунт з повною його ліквідацією. Своїми бойовими діями Ганнібал по-перше  привертає максимальну увагу племен, демонструючи силу Карфагену; з другої  сторони дає можливість карфагенським воїнам вірити у свої сили після невдалих походів у першій Пунічній війні;  по-третє, Рим був відрізаний від сильного союзника, таким чином була забезпечена база та операційна лінія карфагенського війська; по-четверте, проведення військових дій відвернуло увагу римлян від головного операційного напрямку, заставляючи розкидати римські сили, воюючи на різних фронтах.

Оскільки Карфаген порушив договір, то Риму довелося витрачати дорогоцінний час, щоб привести Ганнібала до відповідальності. Переконавшись у тому, що справа є безплідною, римляни оголошують віну Ганнібалу. Зосередження армії Ганнібала спостерігалося на Піренейському півострові, котра практично була підготовлена.

Недолік римлян у мобілізації військ. Римський сенат робить спроби подвійного удару: спочатку має в планах захопити Іберію, а потім здійснити напад на Карфаген. У цьому питанні римляни думали, що саме завдання виконується з допомогою сімох та навіть восьми військових легіонів. Розкидані римські сили не мали спільної мобілізації. Так наприклад два легіони солдат із шістдесятьма кораблями разом з Публієм Сціпіоном направилися на Іберію; Тіберій Семпроній Лонг з двома легіонами та сто шістдесятьма кораблями відправляється на висадку до Африки; Луцій Манлій з двома легіонами – в долину Падуса, щоб придушити галлів; ще два легіони – в Римі.

Частина військових сил мала протистояти Ганнібалу. Склад армії Риму – тридцять чотири тисячі, які чомусь були розкидані по різним напрямкам для виконання військової операції. Римляни просто недооцінили сили Ганнібала. Таким чином Карфаген зумів перехитрити Рим, розділивши сили противника. Ганнібал як розумний тактик залишає в Карфагені двадцять тисяч, у військовій базі Іберії близько п’ятнадцяти тисяч. По суті це був стратегічний резерв карфагенської армії.

У 218 році до нашої ери піхота, кіннота та бойові слони вирушають у похід, переправляючись через Ібер карфагенська армія підкорює племена, які проживали на півночі річки. Ганнібал призначає Ганнона з одинадцятьма тисячами солдат, на яких покладалося завдання комунікації між військовими. Ганнібал п’ятдесятьма тисячами піхоти та дев’ятьма тисячами кінноти  перейшовши Піренеї відправляються до мису Креуз. Він заручається підтримкою галлів з річки Родан у перемозі над коварами.

Отримані Публієм Сціпіоном старшим свідчення навели його на думку, що карфагенці хочуть закріпитися в ніжній течії річки, а це дасть змогу зміцнити Массілію. Розвідка повідомила Ганнібалу про розташування Сціпіона в Массілії. Ганіббал оцінивши ситуацію, побачивши, що армія Сціпіона на фланзі, ставить заслон з кінноти та бойових слонів, а сам в той час вторгається в Італію.

Частина армії продовжувала нелегкий шлях на північ річки Родан, форсуючи її направилася до гір Альп. Дізнавшись, що карфагенська кіннота рухається в північну сторону і відразу почав наздоганяти її своїми римськими легіонами, відмовившись від переслідування, повернувшись назад. Із втратою часу Сціпіон вирішує відправити судами велику частину легіонерів до Іберії, меншу —  Падусу, щоб разом з Маналієм стати на перешкоді карфагенцям.  Але Сціпіон діяв так як вказував  сенат Риму, а не він сам. Римський сенат відкликає війська, які направлялися до Сицилії, тому що ареною військових баталій постає Падус. Але Сціпіон зробив по-іншому, розділивши армію консула на дві частини.

Не дивлячись на горців, Ганнібалу все ж вдається перейти сніжні Альпи і направитися до долини Падусу в Таврісії. Римляни були шоковані тим як карфагенське військо подолавши складний шлях з’явилися у Північній Італії. Інсбури намагалися приєднатися до карфагенського війська. До того ж з інсбурами вели війни тауріни, а  ще залишалося плем’я боєв, які після штурму Мадени та Павлі в результаті успішної дії римських воїнів змушені були припинити захоплення цих міст. Гарнізони римського війська зайняли такі міста як Плаценція, Парма, Мутнна.

Тоді ж інша частина римської армії Семпронія Лонга перекидається до Пандусу, а з Массілії поспішав Сціпіон. Щоб розширити карфагенську базу Ганнібал пропонує тауринам укласти антиримський союз з інсбурами. У разі відмови, карфагенці вирушили на столицю і вже третього дня захопили місто. Тауринців як прихильників Риму  було знищено. Розправившись з ними пішли в Медіолан, утворюючи союзи з племенами галлів. У та4ий спосіб Ганнібал розширив військову базу, так як початковою вважалося місто Таврісій, а іншим – Медіолан.

Ганнібал розбиває римлян на річці Тіціна, до нього приєднуються галльські племена, навіть галли, що були у війську Сціпіона переходять на сторону карфагенця. Армія Ганнібала складала сорок тисяч воїнів. З такою перемогою карфагенські війська малися б закріпитися в Галлії, забезпечуючи похід на Рим.

До армії Сціпіона додалася армія Лонга, зрісши до тридцяти шести тисяч воїнів. Сціпіон вирішив утриматися від бою, оскільки знав, що тил Плаценції добре укріплений, а тому необхідно посилити армію та провести військові навчання молодих легіонерів, а от Семпроній Лонг не бажав чекати, а через свою жагу до перемоги прагнув вести битву з Ганнібалом, такої ж думки притримувався сенат Риму. Але сенат не врахував лише одного: ганнібалових шпигунів, які вивідавши інформацію щодо внутрішньо політичного стану.

У невигідних умовах Ганнібал викликає римлян. На річці Треббія зав’язується бій між сторонами військ, Ганнібал перемагає Лонга. Тепер пряма дорога була відкрита до Риму, полководець карфагенського війська вирішує перезимувати в Галлії. Галлія стає міцною базою, в якій розташовується карфагенська армія. Карфагенці забезпечувалися галльськими племенами усім необхідним: продуктами, поповненням піхоти та кінноти.

В Каннах Ганнібал отримує наступну перемогу, закріплюється у південній частині Італії, установлює зв’язок армії з Карфагеном. Ганнібал бажав отримати підкріплення з Карфагену, але цього не сталося, оскільки загальні інтереси приносили в жертву приватним, в Іберії купці не бажали втратити свій бізнес. Ця перемога ще більше посилила антиримський союз.

Третій період війни охарактеризувався підтримкою Сиракуз та македонського царя Філіпа V та підтримкою союзника у війні з Римом. Між Сиракузами,  Македонією і Карфагеном було укладено договір, за яким надається допомога у війні з ворогом. Відповіддю македонсько-карфагенського союзу стало оголошення римлянами війни македонцям, організування антимакедонської коаліції грецьких держав, тим самим скувавши македонські сили. Тому Перша Македонська війна підписанням мирного договору Риму та Македонії, що відбувалася в момент підготовки Риму до африканської експедиції.

В ході поразок римлян під Канннами, відбувся військовий набір тюремних  в’язнів  від сімнадцяти річного віку. Так проводилася організація легіонів. Спочатку було виставлено чотирнадцять, потім – двадцять два. Рим пішов війною на Сиракузи, котрі мали саму головну зброю – Архімеда -винахідника.

Блокада римлянами була знята, останній винахід просто вразив супротивника – машини для підняття та знищення кораблів. У 212 році до нашої ери скориставшись міжусобицями в Сиракузах захопили це місто. Коли ж розграбовували Сиракузи, то вбили вченого Архімеда. Римська армія оволоділа містом Капуя. На виручку капуанцям прийшли тоді карфагенці. Планували йти на Рим, але там вже існували два легіони армії. Розоривши римські околиці карфагенці спокійно пішли. У 211 році до нашої ери за підсобництво карфагенцям римляни жорстоко наказали жителів міста. У цьому ж році римляни намагалися захопити Іберію, але потерпіли поразки від карфагенських військ, котрі очолили два брати Ганнібала: Газдрубал та Магон.

У 210 році до нашої ери Публій Корнелій Сціпіон відправляє новий легіон, який використовуючи морський відплив,  вривається до Нового Карфагену. Хоч і база була в руках Риму, йому не вдалося перемогти армію Газдрубала, прориваючись вирушила на північ для посилення інших карфагенців в Італії. У 207 році до нашої ери Газдрубал зі своєю армією долучається до іншої в Північній Італії. Ганнібал висуває свої війська з Бруттія до Апуллії, чекаючи новин від рідного брата.

Дві римські армії – Гая Клавдія Нерона та Марка Лівія  висунулися проти карфагенського війська. Перехвачений лист Газдрубала дав можливість нанести удар на річці Метавра карфагенцям і самому полководцю.

У 205 році Магон з Іберії залишки військ відправляє на судна, перевізши на Балеарські острова, потім на лігурійське узбережжя  Італії. Підтриманий лігурійцями та галлами Магон не зміг допомогти своєму брату. В результаті південна частина Італії  виявилася зачиненою.

Якби Карфаген дослухався до слів Ганнібала по наданню резервів, тоді це був прекрасний шанс для спасіння столиці, проте амбіції одних взяли гору, за що й поплатилися. Полководець Сціпіон звертається до римського сенату підтримати ідею перенесення військових дій в Африку. Спочатку сенат не духе схвалював таке рішення, в кінці погодився. Так стратегічна ініціатива була вирвана з рук карфагенців, будучи позбавлена усіх союзників. Період війни закінчується тріумфом Риму над Карфагеном. У своїй перемозі Сціпіон скористався існуючими політичними обставинами, вдалося схилити на свою сторону Сіфакса.

У 204 році до нашої ери Сціпіон висадив тридцяти тисячну армію. Під загрозою опиняється увесь Карфаген. Нумідійському цареві Масініссі нічого не залишається, крім переходу на сторону Риму. Поразка під Каннами стала уроком для римлян і навчила маневрувати у пересічній місцевості. Карфагенська армія була практично ізольована в південній частині Італії, а римлянам вдалося повернути позиції, які раніше втратили: Італія. Сицилія, Іллірія, Македонія.

Римські дипломати робили усе можливе для послаблення антиримської коаліції. Союзників для карфагенців вже не існувало. Погрози карфагенському сенату, змусили останнього відкликати армію Ганнібала з Італії. У 203 році до нашої ери після свого повернення до Африки Ганнібал веде переговори з Сціпіоном. Ганнібал звертається до сенату щоби той припинив боротьбу, оскільки в карфагенській армії перевагу складали новобранці. Проте сенат не послухав Ганнібала. У битві в Замі Ганнібал зазнає поразки.

У 201 році до нашої ери Карфаген укладає з Римом мирний договір. Договір передбачав позбавлення володінь за межами Африки, сплати флотом десяти тисяч евбейських талантів. Ось таким способом Рим став володарем Середземномор’я. загострення протиріч послабили державу  зсередини та усю її військову силу. Як наслідок цинічна політика Карфагену і гонитва за статками, матеріальною власністю, багатством повністю перекреслили плани Ганнібала щодо завоювання Італії і не зустріла підтримки з його сторони. Відтак стратегічні резерви виявилися безкорисними.

Проте продовженням другої війни стає третя Пунічна війна як остаточна, що вирішила долю Карфагену.

Пегас

Поделитесь эмоциями

Супер статья
0
Я доволен
1
Любовь
0
Так себе
0
Глупо
0

Интересно почитать:

Історія

Династія Хань

Після падіння Цінь Ші Хуан-ді приходить правління династії Хань на чолі з Лю Баном. У ...
Історія

Період Цінь

Цей період охарактеризований  правлінням першого імператора Ші Хуан-ді. В історії цей період названо імперським. Самій ...
Історія

Династія Шан

Династію Шан або як її ще називають Інь відносять до другої правлячої китайської династії, котра ...

Написать комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *