В результаті перемоги у 218-201 роках до нашої ери над Карфагеном, в другій Пунічній війні Рим зумів активізувати власну політику щодо Балканських островів. Між Македонією та державою династії Селевікідів розпочався поділ сфер впливу, через що у 203 році до нашої ери між Філіпом V та Антіохом ІІІ укладено таємну угоду стосовно заморських володінь Єгипту, занепад якого спостерігався. До того ж ці два правителі не дуже довіряли один одному.

У 202 році до нашої ери македонський цар Філіп після походу в Малу Азію, атакував Пергам та Родос. Оцінивши ситуацію, пергамський цар Аттал І почав активізувати дії по створенню союзної коаліції, направленої на Македонію, заручаючись підтримкою Еталії, Афін, Риму. Але до цього, Рим мав свої проблеми: існувало чимало противників ідеї війни за межами Італії, оскільки це могло б обернутися трагічно для самої держави.

Серед таких противників зустрічалися землевласники. Та й зрештою Друга Пунічна війна продемонструвала народу небажання народу проливати кров. Змінювати настрій народу довелося активним агітаторам і пропагандистам, котрі говорили, що македоняни готують вторгнення в Італію.

Римський сенат не стояв осторонь таких проблем, а тому виставив ультиматум македонському цареві за принесені ним образи в Пергамі, відправляючи на Схід послів від Риму. Посли відвідали грецькі міста і коли побачили штурм Філіпом Македонським Абідоса, то ен витерпіли подібного знущання, оголосивши Македонії війну. Початок війни припав на 200 рік до нашої ери і тривав до 197 року до нашої ери.

Рим зумів закріпити свої позиції в Греції. Крім того, у 198 році до нашої ери колишні союзники Македонії – Еталійський та Ахейський союз приєдналися до римлян. Македонія як держава виснажилась через втрату ресурсів, що призвело до росту опозиції в країні, по відношенню до царя. Спроба заключення миру з Римом не мала успіху.

У 197 році до нашої ери македонські війська були знищені, а як саме буде далі відомо. Подальші бойові дії вже не мали ніякого смислу. Від початку тривало чотиримісячне перемир’я, а вже потім було укладено мирний договір з Римом. Договір передбачав сплату контрибуції. У мирному договорі з римлянами йшлося про виведення військового гарнізону з Греції, що бойовий флот, з полоненими, заручниками та перебіжчиками належить Риму, скорочується  македонська армія до на п’ять тисяч військових, позбавляється важкого озброєння, не можливості оголошувати війни без згоди з сенатом.

Пергаму повернули бойові слони, острови: Егіну, Родос, такі міста як Стратонікія, Карія, Афіни, з островами – Лемнос, Імброс, Делос, Скірос. Текст документу затверджують в Римі, реалізацію його виконання доручили сенатській комісії на чолі з Фламініном та ще десятьма особами. Сента був стурбований активністю Антіоха ІІІ, а тому бажав використати Філіпа Македонського.

Хвилювання наростали як в Греції так і Римі. Грецькі поліси бажали отримати самостійний статус. У Римі повстали раби. У 196 році до нашої ери на Істмійських іграх Фламінін оголосив про звільнену Грецію. У 197 році до нашої ери війська в Македонії входили під пряме підпорядкування проконсула Фламініна. Фламінін виконує поставлене на нього завдання.

Ним заключаються союзи зі Спартою, Беотією, Фесаллією. Фламінін підходить до Скотусса, місцевості під назвою «Собачі голови» (Кінокефали) і знаходить там царя Філіпа. Фламінін закликав римське військо, нагадавши про славу предків, а Філіп – про подвиги македонців. Між двома сторонами зав’язався бій.

Римлянами були застосовані бойові слони. Хід битви закінчився розбиттям військ, Філіпу залишалося тікати в Темп, а звідти до Македонії. Македонський цар звертається до Фламініна про заключення мирного договору. Коли римлянин зібрав представників від союзу, то етолійці вимагали, щоби Філіп Македонський був позбавлений престолу, в тім проконсул натякнув на Македонії як сильному оплоті проти варварів із півночі. Етолійці запевняли проконсула в не залишенні царства за Філіпом Македонським, так як вони не матимуть спокою через нього.

Філіп V вирішує здатися в руки переможцеві.

Римлянин пропонує мирну угоду македонському цареві, який має привілей тільки на Македонію, з умовою виведення з грецьких міст, що в Європі та Азії усіх гарнізонів, виданням військових кораблів,  сплатою тисячі талантів від військових утримань. У користуванні Філіпа Македонського залишалося п’ять тисяч воїнів, з відсутністю бойових слонів, Македонія зобов’язувалася згідно договору не воювати.  В якості заручника в цьому перемир’ї видали  сина Філіпа – Деметрія. Мирний договір затвердив сенат, відправивши до Греції десятьох представників для упорядкування справи по новим союзникам.

Так, могутня монархія Македонії стала насправді слабкою державою, втративши величезний грецький вплив. Римська політика у всілякий спосіб намагалася знищити Македонію, позбавивши її морської сили. Греки підозрювали Філіпа Македонського у підкупі при заключенні мирної угоди. Заключення миру мало б слугувати неочікуваній зустрічі військ Фламініана з Антіохом Сирійським.

До того ж Флавіміан розігрує невеликий політичний жарт з Македонією і не дивлячись на гарантовану свободу грекам в містах Халкіда та Дімітрія залишає військові римські  гарнізони.

Після цього сенатською комісією вирішувалося питання політичного устрою держави, зміни устрою Греції та кордонів окремих від неї держав.

Пегас

Поделитесь эмоциями

Супер статья
0
Я доволен
0
Любовь
0
Так себе
0
Глупо
0

Интересно почитать:

Історія

Династія Хань

Після падіння Цінь Ші Хуан-ді приходить правління династії Хань на чолі з Лю Баном. У ...
Історія

Період Цінь

Цей період охарактеризований  правлінням першого імператора Ші Хуан-ді. В історії цей період названо імперським. Самій ...
Історія

Династія Шан

Династію Шан або як її ще називають Інь відносять до другої правлячої китайської династії, котра ...

Написать комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *