Ранні роки та духовні пошуки
Доґен походив із родини придворної знаті, але рано втратив батьків і вже у семирічному віці залишився сиротою. Виховання в аристократичному середовищі дало йому початкову освіту та можливість ознайомитися з буддійською традицією. У 13 років він прийняв постриг і почав навчання на горі Хіей, що була центром школи Тендай. Попри вивчення канонічних текстів та ритуальних практик, молодий монах відчував незадоволеність, шукаючи глибшого розуміння сенсу існування та просвітлення.
Ця внутрішня криза спонукала його вирушити до Китаю. Між 1223 і 1227 роками він перебував у монастирях Піднебесної, де зосередився на вивченні дзен-медитації. Вирішальним моментом стало навчання у майстра Цзю-цзіна, під керівництвом якого Доґен здобув досвід просвітлення.
Літературна спадщина
Доґен залишив значний корпус текстів, які стали фундаментом для японського дзену. Його перший твір — «Фукан дзадзен ґі» (1227; «Загальні настанови для практики дзадзен») — був коротким вступом до медитації, що пояснював техніку та значення сидячої практики.
Найважливішою його працею є «Сьобогендзо» («Скарбниця Істинного Ока Дгарми»), написана протягом понад двох десятиліть. Текст складається з 95 розділів і поєднує роздуми про сутність буття, природу часу, взаємозв’язок практики та просвітлення. «Сьобогендзо» вирізняється не лише глибиною думки, але й оригінальним стилем викладу, що поєднує логічні міркування, поетичні образи та метафори.
Філософські ідеї
Центральним принципом вчення Доґена було поняття шікантадза — «тільки сидіння», тобто медитація дзадзен у чистій формі. Вона не передбачає зосередження на певному об’єкті чи прагнення досягнути результату. Практика, за Доґеном, уже є просвітленням.
Він відкинув ідею, що просвітлення — це віддалена мета, якої потрібно прагнути, і наголошував на нерозривності процесу та результату. Для нього духовна практика не відділялася від повсякденного життя: у кожному моменті буття виявляється дгарма, а медитація є способом безпосереднього переживання цієї істини.
Вчення Доґена стало основою школи Сото, яка й сьогодні є однією з головних течій японського дзен-буддизму. Його ідеї вплинули не лише на релігійну практику, а й на японську культуру, літературу та мистецтво.
Іван Гудзенко
