Під дхармічними релігіями нам слід розуміти ті, в базисній концепції яких виступає віра в дхарму, тобто закон буття, при чому універсальний. Термін «дхарма» з мови санскриту означає – закон.
Термінологія використовується як індійською філософією та релігією для того, щоб позначити моральний борг, обов’язок людини, а ще розуміється як шлях благочестя. Усіма дхармічними релігіями, крім релігії сикхізм, приймається базова концепція кармічної черги перероджень.
Типи дхармічних релігій
За звичай їм протиставлені авраамічні релігії (віра в особистісного Творця та Його одкровення для людини). До числа таких найдавніших дхармічних релігій входять: буддизм, джайнізм, сикхізм, індуїзм. Буддизм – одна із дхармічних релігій, започаткована Сідхартхою Гаутамою — Буддою (просвітленим).
В буддизмі має місце вчення про страждання. Причиною страждань є прив’язаність та слабкість людини. Коли людина звільняється від них, то набуває насправді божественний стан – нірвану. Буддистами пропонується восьмирічний шлях спасіння, який полягає у правильному намірі, думці, вчинку, зусиллю, помислі, мові, способі життя, розумінні, зосередженні. Буддизм має два напрямки: Хінаяну та Махаяну, відрізнених один від одного, але рівних в концепції.
Індуїзм – друга за рахунком дхармічна релігія. У ній відсутній засновник. Формування більшості концепцій індуїзму здійснювалося в християнські часи. Боги, яким віддають почесті та шану індуїсти сьогодні, раніше їм поклонялися нащадки чотири тисячі років тому. Вказана вище релігія набуває постійного розвитку, вбираючи необхідні нові знання та тлумачачи їх на власний розсуд. У Ведах, Рамаяні, Упанішадах, Махабхараті наявні: філософське вчення, закляття, вірші, молитви, обряди, що складають фундамент самої релігії. Індуїсти вірять крім богів, у перевтілення душ, еволюцію космосу. З великою шаною відносяться до бога Брахми, якого не можна побачити та пізнати, адже перебуває в кожному атомі Всесвіту.
В індуїзмі досить важливим є вчення про переселення душ, карму, сансару, дхарму, мокшу. Дхарма – універсальний закон, висловлений по-різному: повага до релігії, відмова від насилля, добродійний спосіб життя. Хто слідує власній дхармі, тим самим покращує якість життя у майбутньому перевтіленні. Мокша – звільнення від сансари. Термінологія помітна в індуїзмі та буддизмі. Якщо душа досягає такої стадії духовного розвитку, стає безкінечною істотою. Такий стан здатен досягнути кожен ще при житті.
Третьою дхармічною релігією є джайнізм. Менш розвинена як індуїзм та буддизм. В джайнізмі діє принцип ахімси (ен спричинення шкоди живій істоті). Основоположником джайнізму вважається Джина Махавіра. Джина із санскриту означає – переможець. Цим поняттям позначається людина, яка зуміла звільнитися від сансари та відчути дхарму. Усі процеси, -як навчають джайністи є самостійними, у них відсутнє Божественне Начало. Мета індуїзму – правильна думка та вчинки,, відмова чинити насилля для досягнення божественної свідомості. Божественна свідомість полягає у тому, що здійснюється переродження душ, досягається божественний стан – нірвана. Мокша може бути досягнена тільки аскетом. Джайнізм майже подібний з буддизмом, відмінність полягає у кастових відмінностях. За індуїзмом, жива істота, котра має душу має можливість аби врятуватися від перероджень.
Четверта дхармічна релігія – сикхізм. Має свого засновника – Гуру Нанака. Гуру вважає, що Бог – Істина пізнається через вчителя, який водночас є духовним наставником. Бог є любов’ю, добродійством, красою, Його присутність як прекрасному так і доброму. Люди є рівними між собою.
Гуру Нанака не робить поділу на касти, виступає проти обряду спалення як практики індуїстів. Релігією сформувалися фундаментальні ствердження: наближення до Бога можливе завдяки шляху добрих вчинків, безкорисної любові д о Бога та тих, які оточують. Основною формою поклоніння стає медитація. Сикхами високо ціниться свобода та засудження тих, які здатні маніпулювати іншими. На думку сикхів усі люди є братами.
Пегас
