Дхарма в індуїзмі
В індуїстській традиції дхарма — це релігійний і моральний закон, який визначає правильний спосіб життя. Вона є однією з чотирьох пурушартх — цілей людського існування поряд з артхою (матеріальним благополуччям), камою (задоволенням) і мокшею (звільненням).
Існує два основні рівні розуміння дхарми:
- Садхарана-дхарма — універсальні моральні принципи, обов’язкові для всіх людей. До них належать правдивість, непричинення шкоди, щедрість, самоконтроль.
- Свадхарма — індивідуальна дхарма, що залежить від соціального стану, касти, віку та життєвих обставин людини.
Основні положення індуїстської дхарми викладено в Дхарма-сутрах — найдавніших збірниках релігійних і правових настанов. Згодом ці тексти було розширено у масштабні кодекси, відомі як Дхарма-шастри, які стали підґрунтям індуїстського права.
Дхарма в буддизмі
У буддизмі дхарма означає універсальну істину, відкриту й проголошену Буддою. Це не лише вчення, а й шлях до звільнення від страждання. Разом із Буддою та сангхою (спільнотою ченців і мирян) дхарма утворює Тріратну — «Три коштовності», до яких звертаються буддисти у пошуках духовного прихистку.
Дхарма в джайнізмі
Джайнізм зберігає традиційне для індійської культури розуміння дхарми як моральної чесноти, але доповнює його унікальною метафізичною інтерпретацією. Тут дхарма постає як особлива вічна субстанція (драв’я), що функціонує як середовище, яке дає змогу живим істотам рухатися. Це поняття має космологічний вимір і пов’язане з уявленням про структуру всесвіту в джайністській філософії.
Дхарма — це не просто релігійний термін, а універсальна категорія, яка об’єднує етичний, філософський і космологічний виміри. В індуїзмі вона визначає моральний порядок і життєві обов’язки, у буддизмі — вчення та істину, що веде до просвітлення, а в джайнізмі — і моральну чесноту, і космічну субстанцію. Таке багатогранне значення дхарми свідчить про її центральну роль у духовній культурі Південної Азії та вплив на світову філософську думку.
Іван Гудзенко
