Історія релігій, Священні книги        30 листопадаа 2015        527         Прокоментуй!

Дідахе, або ж вчення дванадцятьох апостолів

didaheДідахе  є унікальною писемною   пам’яткою  раннього  християнського  періоду та  апостольського  часу.  Її  назва  перекладається  з  грецької  мови  як  вчення   Господа  народам  через  12 апостолів  або ж  «Вчення  апостолів».   Християнська  пам’ятка  до того ж  відображає  катехізаторський  характер  і по  суті   становить  собою  церковне  право  й богослужіння.   В  період  розвитку  ранньої  християнської  церкви  Дідахе  набуває  широкої  популярності.

Климентом  Олександрійським   він   зараховується  до  сакральних  книг  Нового  Завіту,  оскільки  не  має  жодних сумнівів   в    достовірності  авторства  цього твору.  Сам  твір  виключно  належить  апостолам.  Деякий  час  він  був  втрачений.  Пізніше   його  було  віднайдено  і відкрито  у придвірній  бібліотеці   єрусалимського   патріарха  у  місті  Константинополі митрополитом  Філофеєм Врієнієм у  1873  році.  Дідахе  було  видано   через  десять років.   Оригінал  цього  твору  був   збережений   у  грецькому  рукописі,  який  науковці датують  1056 роком.  Останній  варіант  твору  ще  з  1887  року  зберігається  у  бібліотеці  єрусалимського  патріарха.

Дідахе   складається  із  чотирьох  частин.   Перша  –  стосується   моральних   заповідей (з 1 по 6 розділ), друга   –  торкаються  концепції   церковного  життя (таїнство хрещення,  дотримання  посту,  звершення  молитов,  Свята Євхаристія, правила  про  гідний  приклад  апостолів  та  єпископів,  третя  –  про  проповідь (з  11 по 15 розділ),  четверта  –  містить  невеликий  апокаліпсис.

У  першій  частині  книги  Дідахе   міститься  морально- етичне  вчення , яке  має  есхатологічний  зміст.   «Друже,  є  два шляхи – шлях  життя і  шлях  смерті».  Християнське  життя  –  шлях,  що  починається   народженням  людини  і  веде  її до  вічної істинної   Батьківщини – Царства  Небесного.  Шлях  життя –  шлях  праведності, добра,  милосердя,  взаємоповаги, шани,  любові, покаяння,  тоді  ж як шляхом  смерті – є  лукавство,  гріх,  лукавство,  беззаконня, вбивство.  На  шляху  смерті  стоять  найбільші  гріхи – вбивство  і  вбивство  дитини  в утробі.

У  другій  частині   Дідахе  розкривається  суть  літургійного  життя (про піст в середу  і  п’ятницю вказано  у Євангелії   «друзів Нареченого,  Якого  заберуть  від  них» ). Про таїнство  хрещення  вказано,  що  воно  здійснюється  через  занурення  у  воду,  в тім  в Євангелії  немає  жодних  вказівок  про  це.  Проте  святоотцівська  література  є свідчення  суті  християнського  життя,  церковного,   різновидом  передання  Божественного Одкровення.  У  Дідахе  є вказівка  щодо  хрещення: той  хто  хреститься  має  звершити  піст;  той, що  хрестить  має  приготуватися  до  таїнства  молитвою і  постом; біля  людини,  яка  бажає   прийняти  хрещення  вже  перебуває  поручитель  –  свідок.

За  вказівкою  Дідахе  хрестити  можна  у  живій  воді,  якщо  немає  живої, то  тоді  в простій  (проточна ріка,  озеро, водойма, тепла вода, занурення  у  воду,  а  якщо  такої  можливості  немає, то  в такому  випадку звершується    через обливання  водою).  У  книзі  Дідахе  таїнство  Євхаристії  називається  «таїнством єднання».  Далі  говориться  про  звершення  повсякденної  молитви  « у  християн  є  традиція тричі  на  день  звершувати молитву » (2 розділ). Крім  літургічних  свідчень  з  Дідахе  береться  основа  богословського  вчення – божественність  Бога – Отця,  Сина і Святого Духа,  яку   намагалася  спотворити  єретична  наука.  Дідахе  називає  Ісуса  Христа  Сином  Божим,  Сином Давидовим, Викупителем, Отроком.

Важко   точно назвати коли написана   Дідахе, але сучасні науковці припускають , що перші варіанти можна   датовати  І –  IV століттям від Різдва Хрисового. Внаслідок  філологічного  розбору  тексту  було  встановлено,  що  літературна  пам’ятка  походить з  Палестини.  Про  автора  Дідахе  нічого  не  відомо.

Цікавим  є  той  факт  в Дідахе,  що  Дух   Святий  називається   Єдиний  з  Отцем  і Отроком Божим,  Який  приготовляє   людину  до  призивання (молитви) Бога  – Отця. І  саме  найголовніше  є  те, що  Дух  Святий  є  Той,  проти  Якого  не  прощається  гріх.  У книзі  є визначення    чим  насправді  є  духовна  інституція.  Церква  за  Дідахе  є  спільнотою  віруючих  у Христа  людей,  мета  яких   полягає  у вдосконалені  в любові  Божій  та  святості.  Церква є  єдиною  і не обмежується  якоюсь  територією.

Дідахе   відносять  до різновиду   літургіко-канонічних  пам’яток церковної   писемності.  Про  канони  щодо  подорожуючих  проповідників  в  Дідахе говориться:  справжній  подорожуючий  апостол  повинен  залишатися  на  одному  місці  один  день, а  якщо  він  залишається  надовго і  вимагає  гроші  за  свою  роботу   є лжеапостолом.  Книга  говорить  про  ранніх  християнських  пророків, яких  церква  бачила  і знала  перші  десятиліття  епохи  християнства.   Дідахе  чітко  розрізняє   єпископський  і дияконський   сан.

Про  милостиню  книга  зауважує,  що  вона  є  важливою, оскільки  стверджує  християнське  життя.  Таким  чином  книга  Дідахе  навчає  основам  морального  і духовного  християнського  життя  по  вірі.

Богдан  Стрикалюк

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Рубрики
Ми у Facebook