Дідахе є унікальною писемною пам’яткою раннього християнського періоду та апостольського часу. Її назва перекладається з грецької мови як вчення Господа народам через 12 апостолів або ж «Вчення апостолів». Християнська пам’ятка до того ж відображає катехізаторський характер і по суті становить собою церковне право й богослужіння. В період розвитку ранньої християнської церкви Дідахе набуває широкої популярності.Климентом Олександрійським він зараховується до сакральних книг Нового Завіту, оскільки не має жодних сумнівів в достовірності авторства цього твору. Сам твір виключно належить апостолам. Деякий час він був втрачений. Пізніше його було віднайдено і відкрито у придвірній бібліотеці єрусалимського патріарха у місті Константинополі митрополитом Філофеєм Врієнієм у 1873 році.
Дідахе було видано через десять років. Оригінал цього твору був збережений у грецькому рукописі, який науковці датують 1056 роком. Останній варіант твору ще з 1887 року зберігається у бібліотеці єрусалимського патріарха.
Дідахе складається із чотирьох частин. Перша — стосується моральних заповідей (з 1 по 6 розділ), друга — торкаються концепції церковного життя (таїнство хрещення, дотримання посту, звершення молитов, Свята Євхаристія, правила про гідний приклад апостолів та єпископів, третя — про проповідь (з 11 по 15 розділ), четверта — містить невеликий апокаліпсис.
У першій частині книги Дідахе міститься морально- етичне вчення , яке має есхатологічний зміст. «Друже, є два шляхи – шлях життя і шлях смерті». Християнське життя — шлях, що починається народженням людини і веде її до вічної істинної Батьківщини – Царства Небесного. Шлях життя — шлях праведності, добра, милосердя, взаємоповаги, шани, любові, покаяння, тоді ж як шляхом смерті – є лукавство, гріх, лукавство, беззаконня, вбивство. На шляху смерті стоять найбільші гріхи – вбивство і вбивство дитини в утробі.
У другій частині Дідахе розкривається суть літургійного життя (про піст в середу і п’ятницю вказано у Євангелії «друзів Нареченого, Якого заберуть від них» ). Про таїнство хрещення вказано, що воно здійснюється через занурення у воду, в тім в Євангелії немає жодних вказівок про це. Проте святоотцівська література є свідчення суті християнського життя, церковного, різновидом передання Божественного Одкровення. У Дідахе є вказівка щодо хрещення: той хто хреститься має звершити піст; той, що хрестить має приготуватися до таїнства молитвою і постом; біля людини, яка бажає прийняти хрещення вже перебуває поручитель — свідок.
За вказівкою Дідахе хрестити можна у живій воді, якщо немає живої, то тоді в простій (проточна ріка, озеро, водойма, тепла вода, занурення у воду, а якщо такої можливості немає, то в такому випадку звершується через обливання водою). У книзі Дідахе таїнство Євхаристії називається «таїнством єднання». Далі говориться про звершення повсякденної молитви « у християн є традиція тричі на день звершувати молитву » (2 розділ). Крім літургічних свідчень з Дідахе береться основа богословського вчення – божественність Бога – Отця, Сина і Святого Духа, яку намагалася спотворити єретична наука. Дідахе називає Ісуса Христа Сином Божим, Сином Давидовим, Викупителем, Отроком.
Важко точно назвати коли написана Дідахе, але сучасні науковці припускають , що перші варіанти можна датовати І — IV століттям від Різдва Хрисового. Внаслідок філологічного розбору тексту було встановлено, що літературна пам’ятка походить з Палестини. Про автора Дідахе нічого не відомо.
Цікавим є той факт в Дідахе, що Дух Святий називається Єдиний з Отцем і Отроком Божим, Який приготовляє людину до призивання (молитви) Бога — Отця. І саме найголовніше є те, що Дух Святий є Той, проти Якого не прощається гріх. У книзі є визначення чим насправді є духовна інституція. Церква за Дідахе є спільнотою віруючих у Христа людей, мета яких полягає у вдосконалені в любові Божій та святості. Церква є єдиною і не обмежується якоюсь територією.
Дідахе відносять до різновиду літургіко-канонічних пам’яток церковної писемності. Про канони щодо подорожуючих проповідників в Дідахе говориться: справжній подорожуючий апостол повинен залишатися на одному місці один день, а якщо він залишається надовго і вимагає гроші за свою роботу є лжеапостолом. Книга говорить про ранніх християнських пророків, яких церква бачила і знала перші десятиліття епохи християнства. Дідахе чітко розрізняє єпископський і дияконський сан.
Про милостиню книга зауважує, що вона є важливою, оскільки стверджує християнське життя. Таким чином книга Дідахе навчає основам морального і духовного християнського життя по вірі.
Богдан Стрикалюк
