День Святого Валентина: реальні прототипи.
У католицькій церкві шануються троє святих, яких звуть Валентин. Відомо про них вкрай мало і з того, що відомо складно припустити, що хтось із них є тим самим Валентином. Можливо, в більш ранні часи був ще якийсь або якісь Валентини, які мають відношення до цього свята, але інформація про них не збереглася.
Популярна легенда.
За цією легендою в третьому столітті римському царю не вистачало солдатів в армії, і він розсудив, що чоловіків в армію не пускають дружини, тому заборонив юнакам одружуватися.
Валентин був лікарем і священнослужителем. У таємниці він порушував заборону імператора і вінчав молоді пари. Одного разу до нього прийшов тюремник і попросив допомогти повернути зір його дочки Юлії. Валентин дав наглядачеві лікувальну мазь і попросив прийти пізніше.
Але скоро імператору повідомили про підпільні вінчання і священика відправили до в’язниці. Розуміючи, що його вб’ють, священик вирішив зізнатися Юлії в любові. Через батька Юлії він відправив їй маленьку записочку.
Валентина стратили в цей же день 14 лютого. А тим часом записка дійшла до Юлії. У ній лежав шафран, і було написано «Твій Валентин». Як тільки Юлія доторкнулася до шафрану, сталося диво — Юлія прозріла.
Незабаром Валентин був визнаний мучеником і зарахований до лику святих. А в п’ятому столітті 14 лютого було оголошено Днем святого Валентина.
На жаль, ця красива історія дуже схожа на вигадку, не по тому, що дівчина прозріла від дотику до шафрану, а тому що в третьому столітті такого обряду як вінчання не існувало. Більш того, християнство в Римі було піддано серйозним гонінням і якби, якийсь християнин, когось вінчав, імператор не надав би цьому значення.
Язичницькі витоки.
Існує друга версія виникнення свята. За цією версією церква його придумала для витіснення язичницького ритуалу, що існував в Римі в ті часи. Як відомо, за легендою Ромула і Рема (засновників Риму) вигодувала вовчиця. Тому в честь свята вовка жителі вбивали козу і собаку в якості жертвопринесення. З туш здирають шкіру, нарізалася на ремені. Двоє молодих хлопців брали ці ремені і били всіх, хто опиниться на їхньому шляху. Дами навмисно підставляли свої тіла під ці удари, за повір’ям цей ритуал допомагав завагітніти.
Назва цих ременів — «фебруа». Слово, від якого отримав ім’я місяць проведення того язичницького обряду. Місяць, відповідно назвали лютий.
Традиції.
Популярність дня Валентина прийшла тільки в 19 столітті, в Англії, а потім і в США. В ті часи юнаки тягнули записочки з іменами знайомих молодих осіб, в результаті чого утворювалися пари, які ставали один для одного Валентинами і повинні були доглядати один за одним найближчий рік.
В середині 19 століття популяризацією цього свята зайнялися підприємці, які продавали юним закоханим листівки у формі сердечок, квіти, іграшки та інші подарунки.
У різних державах з часом виникли власні традиції свята. Наприклад, в Японії на це свято прийнято презентувати шоколад, а ще дівчата можуть сміливо признаватися в любові до чоловіків і їх ніхто за це не засудить.
14 лютого в Британії існувало ворожіння по птахам. Якщо дівчина побачить горобця, то чоловік буде бідним, щигля — багатим і т.п.
Французи підносять коханим в подарунок коштовності.
Багато хто вважає, що весілля або пропозицію руки і серця 14 лютого роблять союз міцним і довгим.
Ось тільки про Валентина і релігійність свята, вже мало хто згадує.
Іван Гудзенко
