Структура твору свідчить про тривалу історію його формування. Перші сім розділів, відомі як «внутрішні книги» (нейпянь), вважаються оригінальними працями самого Чжуан Чжоу. Наступні розділи з 8 по 22 об’єднані у «зовнішні книги» (вайпянь), а розділи з 23 по 33 — у «різні книги» (цзапянь). Ці частини, ймовірно, були створені або перероблені його учнями та послідовниками. Остаточне редагування у IV столітті н. е. здійснив відомий коментатор Го Сян.
Філософське бачення світу
Чжуан-цзи пропонує процесуальну модель космосу, де все існуюче є безперервним рухом і перетворенням. Джерелом цього руху виступає Дао — універсальний Шлях, який породжує «десять тисяч речей», тобто всі явища світу, включно з людиною.
Вплив «Чжуан-цзи» на китайську та світову культуру важко переоцінити. У поезії епохи Тан його образи надихали авторів на створення творів, сповнених відчуттям єдності з природою. Неоконфуціанці династії Сун запозичували його ідеї про цілісність космосу, хоча й надавали їм власного тлумачення.
Чань-буддизм, формуючись у Китаї, активно інтегрував у своє вчення принципи спонтанності та інтуїтивного осягнення істини, притаманні «Чжуан-цзи». Його ідеї також вплинули на китайський живопис, каліграфію та театр, де цінувалася гармонія між формою і вільним виявленням творчого духу.
Іван Гудзенко
