Рош а-Шана — 2014: свято починається 24 вересня з заходом сонця і триває два дні.Однією особливістю єврейського календаря є те, що в ньому є цілих чотири Нові роки, причому жоден з них не доводиться на перше січня. Пояснення цієї дивності теж можна знайти в традиції. Річ у тому, що в часи, що передували розсіянню єврейського народу, існувало декілька важливих для всього народу річних циклів, відлік яких починався від певних дат. Правила, встановлюючі ці цикли, з часом знайшли статус заповідей. Існувало 4 таких циклів а, отже, і чотири Нові роки:
1 нісана починається відлік місяців. 1-й місяць – нісан, 2-й – іяр і т.д. Крім того, ця дата є Новим роком для відліку правління царів: якщо, наприклад, якийсь цар почав царювати, скажімо, в адар, то з 1 нісана починається 2-й рік його царювання. Тому 1 нісана – новий рік для відліку місяців і всього, що пов’язано з єврейськими царями.З іншого боку, за часів Храму, принаймні в одне з трьох свят (Песах, Шавуот і Суккот) року, єврей здійснював паломництво до Єрусалиму. Відлік цього року, року, протягом якого повинно відбутись паломництво, також починається з 1 нісана.
Єврейське свято Рош а-Шана наголошується на честь створення світу, він символізує початок нового року і завершення року того, що минає. Існує переказ, що в дні Рош а-Шана Бог відзначає в Книзі життя, яка доля чекає в наступаючому році кожного з людей: «…кому жити і кому померти, кого чекає спокій, а кого – поневіряння, кого – благополуччя, а кого – терзання, кому призначена бідність, а кому – багатство». Щира віра у те, що Бог бажає всім добра і благополуччя, перетворює цей день на свято.
В цей час євреям наказано проаналізувати свої вчинки за весь попередній рік і підготуватися до року, що починається. Роздумуючи про майбутнє, євреї просять миру, згоди, здоров’я. Звук шофара (баранячого рогу) закликає: «Прокиньтеся ті, хто дрімає, хто витрачає відпущені роки безглуздо. Огляньте душі свої і добрими зробіть справи ваші».
Рош а-Шана святкується протягом двох днів, 1-го і 2-го числа єврейського місяця тішрей. Це свято відзначається в Ізраїлі всіма. Цього дня дарують один одному подарунки, посилають поздоровлення тим, хто далеко. Сім’я збирається за столом, який прикрашають традиційні святкові страви. Звичайно, будь-яка людина хоче, щоб рік, що починається, був для неї хорошим, «солодким». От чому цього дня на стіл подається багато страв, які символізують побажання «повного», щасливого року. Увечері родина збирається на святкову трапезу. Свято починається з запалювання свічок. Зазвичай жінка запалює дві свічки. На Новий рік прийнято їсти голову риби. Євреї бажають один одному, «щоб ми були в голові, а не в хвості» і вітають словами «бажаємо вам солодкого року», їдять яблука з медом і круг
Легенди про Рош а-Шана
Існує безліч легенд про Рош а-Шана: створення світу припало на цей день, як і створення Адама; Адам упав цього дня; Каїн народився з сестричкою-близнючкою і Авель, з сестричкою-близнючкою; в цей день Каїн і Авель принесли приношення Богу; Каїн убив Авеля; висох потоп; Авраам народився і помер в Рош а-Шана, точно так само як і Іцхак (Ісаак) і Яаков (Яків); Іцхак (Ісаак) був принесений в жертву, Яаков (Яків) прийшов в Вефіль (Бейт Ель); Сара народила в Рош а-Шана, і, точно так же, в Рош а-Шана народили Рівка (Ревека)??, Рахель (Рахіль) і Хана (Анна); Йосефа (Йосипа) звільнили з темниці; в Рош а-Шана народився Шмуель (Самуїл); відбулося посвячення Першого Храму; народився Еліша (Єлисей); відновилося жертвопринесення після востановления Храму.
Юдеохристиянський погляд
Хоча свято „Рош ха-Шана” конкретно не згадується у Новому Завіті, але принаймні дві надзвичайно важливі події описані там, асоціюються з цим святом і почитаються: дуття в ріг – „замилування” церкві (1 Фес. 4:16-18) та повернення Христа (Матфій 24:31).
Незважаючи на те, що церква не святкує цей день, він вважається слушною нагодою для кожної людини покаятись, замолити гріхі, попросити прощення, адже це час очикування на останній звук Шофара та прихід Царя Царів.
Йом Кипур (Судний день)
Десятий день єврейського нового року – Судний день (Йом Кипур) – день спокутування гріхів і Вищого суду. Це єдиний день в році, коли Тора наказує людині не займатися нічим, окрім аналізу своїх вчинків і помислів.
В давнину, коли в Єрусалимі ще стояв Храм, в Судний день первосвященик здійснював процедуру самоочищення, входив у храм, готував жертву для заклання і приносив її в спокутування гріхів всього народу Ізраїлевого. Сьогодні суть обрядових дій перейшла з Храму в синагогу, а місце жертвопринесення зайняли молитви. «Відкриваюча молитва» – Кол-Нідрей, перетворилася на символ всього свята. Вона вимовляється тричі і співається вголос. Немає сумнівів, що цьому сприяв прекрасний мотив, що прийшов з середньовічної Іспанії.
У Йом Кипур читають також поминальну молитву, до якої в наші дні додалися ще дві частини: поминання жертв Катастрофи і загиблих у війнах за незалежність Ізраїлю.
У 1973 році цього дня армії Єгипту і Сірії зробили раптовий напад на Ізраїль. Прямо з синагог і з своїх домів люди відправилися в бій, і ревіння моторів порушило спокій свята. Багато хто не повернувся. Так старі обрядові форми наповнив новий трагічний зміст – втрати і скорботи.
Напередодні Йом Кипур прийнято їсти «розділяючу трапезу», після якої до завершення Судного дня – строгий піст. Синагоги наповнюються народом: приходять навіть ті, хто не буває там протягом року, закриті всі установи і підприємства, не працює транспорт, радіо, телебачення. На вулицях не видно навіть приватних автомашин, зате повно дітей на велосипедах, що вільно роз’їжджають порожніми вулицями.
Судний день, згідно з єврейською традицією, завершується тим, що кожен єврей одержує позитивну або негативну оцінку своїх діянь, а на її основі – вирок милостивий або осуджуючий. Це день, коли з’ясовується, прийняте або відхилене прохання про прощення Вищим судом на небесах. Особливого значення набуває «закриваюча молитва», яка виголошується при заході сонця — після неї вже ніби закриті брами милосердя, через які підіймаються до неба прохання і молитви народу Ізраїлю. Лунають звуки шофара і чутний заклик, який завершує всі обряди : «Наступного року – в Єрусалимі».
Юдеохристиянський погляд
Кров биків та кіз не могла дати справжнього та повного прощення гріхів, і тому прийшов Божий Син, щоб принести остаточну жертву – себе. Першосвященик, який у храмі засудив його до смертної кари, сказав пророцькі слова про те, що було б добре померти одному за увесь рід людський. Засудженого вивели за межі міста, він взяв на себе усі гріхи людства – гріхі усіх людей на світі.
Коли храм був зруйнований вавілонянами, а потім знову римлянами, Святиня Святинь перестала існувати, а разом з нею і першосвященик і жертовна система. Єврейський народ змушений був шукати інші способи спокутувати гріхі. І він обрав молитви та добрі діяння.
Наразі день Спокутування проводять у Синагозі, люди каються у гріхах, дотримуються посту, моляться, просять ще на один рік бути записаними до Книги Життя.
Цей день, як і будь-який інший, є слушним часом для того, щоб наблизитись до Господа Бога із благоговійним страхом та трепетом, на який Він заслуговує, покаятись у гріхах та подякувати Йому за жертву, яку приніс Його Син, що дає нам постійне право спокутувати наші гріхи перед Творцем нашим, і дозволяє нашим іменам бути назавжди записаними до Книги Життя.
Д-р Анатолій Мучник
