Перша істина
Перша істина проголошує факт дуккхи. Її часто перекладають як «страждання», але зміст ширший — це фундаментальна незадовільність буття.
Будда визначав формами дуккхи народження, старіння, хворобу, смерть, зустріч із неприємним, розлуку з приємним, неможливість отримати бажане. До цього додаються п’ять «сукупностей» (скандх), що утворюють особистість: матеріальна форма, відчуття, сприйняття, ментальні утворення та свідомість.
Друга істина
Друга істина пояснює причину дуккхи — самудая, що означає «виникнення» або «походження». У першій проповіді Будда пов’язував її з жаданням і прив’язаністю. Люди прагнуть до задоволень, існування або навіть небуття, створюючи нові кармічні умови.
У ширшому сенсі причина страждання полягає в негативних психічних станах: жаданні, ненависті й невігластві. Невігластво (авідья) — це активне неправильне розуміння реальності: бачення сталості в мінливому, «я» там, де його немає, задоволення в тому, що зрештою приносить біль. Таким чином, страждання — не випадковість і не покарання, а наслідок помилкового сприйняття світу.
Третя істина
Третя істина проголошує можливість припинення дуккхи. Це стан ніродха — згасання причин страждання. Його часто ототожнюють з нірвана. Йдеться не про знищення існування, а про згасання жадання, ненависті та невігластва.
Четверта істина
Четверта істина описує шлях (магга) до припинення страждання. Цей шлях відомий як Восьмикратний шлях. Він включає правильне розуміння, намір, мову, дію, спосіб життя, зусилля, увагу та зосередження. Шлях поєднує етичну дисципліну, медитативну практику та мудрість. Він не є аскетичним крайнім заходом і не потурає чуттєвості — це «середній шлях», відкритий Буддою.
Логіка чотирьох істин
Чотири істини можна розглядати як діагноз і терапію. Перша встановлює проблему — дуккху. Друга визначає її причину — жадання та невігластво. Третя постулює можливість лікування — припинення страждання. Четверта дає метод — шлях.
Чотири благородні істини прийняті всіма школами буддизму — від ранніх традицій до Махаяни та Ваджраяни. Вони стали предметом численних коментарів і філософських інтерпретацій.
Іван Гудзенко
