Візантійські корені та інновації
Чімабуе навчався у грецьких майстрів, які працювали в Італії, що пояснює його прихильність до візантійських канонів — золотих фонів, ієратичних композицій та символічного трактування форми. Однак він вийшов за межі традиції, додавши до неї емоційну виразність. Наприклад, у «Мадонні Святої Трійці» (бл. 1290 р.) пророки біля трону написані з об’ємністю, яка контрастує з плоскою манерою попередників. Це свідчить про експерименти зі світлотінню та просторовою перспективою.
Фрески Ассізі
Цикл фресок у верхній церкві Сан-Франческо (Ассізі) демонструє, як Чімабуе поєднував релігійний наратив із архітектурними елементами. У сцені «Чотири євангелісти» міські пейзажі, що супроводжують фігури, створюють ілюзію глибини — прийом, рідкісний для XIII століття. Особливо вражає вид Риму біля св. Марка: будівлі передані окремо, що передвіщає принципи лінійної перспективи.
Вплив на сучасників і нащадків
Данте у «Божественній комедії» згадує Чімабуе як художника, чия слава меркне перед Джотто. Проте саме його експерименти з об’ємом і простором надихнули учнів. Наприклад, «Розп’яття» з церкви Сан-Доменіко (Ареццо) показує драматичну напругу, яку пізніше розвинув Джотто у капелі Скровеньї.
Спадщина та реставрація
Деякі роботи Чімабуе, як-от фрески в Ассізі, постраждали від землетрусу 1997 року, але були ретельно відновлені. «Мадонна на престолі» (Ассізі) та мозаїка св. Івана Богослова (Піза) підтверджують його майстерність у різних техніках.
Іван Гудзенко