Собор розглянув проблему становища держав хрестоносців на Близькому Сході та посилену боротьбу, яка ведеться з єретичним вченням.
Папа Інокентій ІІІ вирішує організувати Хрестовий похід. Для підтримки лицарів – хрестоносців робить спробу укласти унію з ортодоксами. Хоч на Четвертий Собор в Латеранський палац східні єпископи не приїхали (окрім патріархів Єрусалиму та Константинополя), бо не могли порозумітися через розходження в теологічних питаннях. Адже їхня присутність була вкрай важливою і в інтересах папи Інокентія. Собором засуджувалися альбігійці та вальденси, а їхнє вчення вважалося єретичним, тому зі сторони католицької церкви застосовувалася сила по їх викоріненні.
Так в Альбігійських війнах перемогу здобув Сімон де Монфор, якому Латеранським собор віддав завойовані ним власноруч земельні володіння Тулузи.
Четвертим собором були розроблені сімдесят канонів, які стосувалися:
а) посвячення духовних осіб
б) звершення таїнств
в) майнових церковних відносин
г) відповідальність за порушення церковних прав
д) порядку церковного судочинства
В доктрині католицької церкви було вперше ведено термін «перевтілення»(стосувалось Святих Дарів). Собором відбулося засудження єретичних поглядів Йоахима Флорського щодо Святої Трійці. Папа Інокентій ІІІ надає письмове право щоби світська влада переслідувала тих, хто займається єресю аби за такими особами було встановлене спеціальне розслідування — інквізицію.
Інокентій ІІІ визнав звичаї та обряди східних церков, засудив грецьких ортодоксів за те, що вони перехрещують тих, хто сповідує католицьку віру та повторно освячують храмові престоли в яких католики звершували богослужіння. До того ж папа Інокентій ІІІ заявив східним патріархах, що вони повинні входити юрисдикцію Святому Престолу. Згідно канонів Четвертого Латеранського Собору повнолітні християни повинні приймати участь у сповіді та причасті (не рідше одного разу в рік); обмежувалися права іудеїв і носіння ними особливого одягу, яким вони відрізнятимуться від християн, а також заборонено займати світські посади. Крім цього, Собор було визнано, що єдиним імператором Священної Римської імперії є Фрідріх ІІ Штауфен.
Семен Теслярський
