Столітня війна: боротьба за французьку корону
Столітня війна тривала з 1337 по 1453 рік і стала серією військових конфліктів між Англією та Францією. Формальним приводом була суперечка щодо прав англійських королів на французький престол, однак справжні причини полягали у боротьбі за території, політичний вплив і контроль над багатими французькими землями. Протягом більшої частини війни Англія досягала значних успіхів. Перемоги при Кресі, Пуатьє та Азенкурі принесли англійцям славу непереможної військової сили, а великі території на заході Франції опинилися під їхнім контролем.
Однак у середині XV століття ситуація кардинально змінилася. Французька монархія зміцнила свою владу, реформувала армію, створила постійні військові підрозділи та почала активно використовувати артилерію. Завдяки цьому французи поступово повернули більшість утрачених земель.
Гієнь і Гасконь — останні англійські володіння
До 1451 року французьким військам вдалося повернути під свій контроль Гієнь і Гасконь — регіони, які протягом століть залишалися важливою опорою англійської влади на континенті. Проте нове французьке управління швидко викликало невдоволення значної частини місцевих жителів. Багато купців, дворян і містян були економічно пов’язані з Англією, тому не поспішали підтримувати французьку адміністрацію.
Саме тому в жовтні 1452 року населення Бордо радо зустріло англійське військо під командуванням Джона Талбота, 1-го графа Шрусбері — одного з найвідоміших англійських полководців завершального етапу Столітньої війни. Його прибуття дозволив англійцям тимчасово відновити контроль над частиною Гієні.
Французький наступ
Навесні та влітку 1453 року французьке командування розпочало нову кампанію з метою остаточного повернення Гієні. Війська наблизилися до міста Кастійон, розташованого на нижній течії річки Дордонь неподалік Лібурна. Це укріплення залишалося одним із головних опорних пунктів англійців у регіоні.
Особливістю французької армії стало широке використання новітньої польової артилерії, створеної під керівництвом видатного військового інженера Жана Бюро. На відміну від попередніх десятиліть, коли гармати застосовувалися переважно під час облоги фортець, тепер вони стали важливою складовою польових битв.
Французи не лише обложили Кастійон, а й спорудили надзвичайно потужний укріплений табір, який став основою їхньої оборони.
Сили сторін
Англійською армією командував Джон Талбот, якого сучасники вважали одним із найкращих полководців Англії. Він мав близько 1000 кіннотників, які рухалися попереду головних сил, тоді як приблизно 5000 піхотинців ще перебували позаду.
Французькі війська зайняли добре укріплені позиції навколо свого табору. Оборону підтримували численні гармати Жана Бюро, які були розміщені таким чином, щоб вести перехресний вогонь по будь-якому противнику, який спробує атакувати укріплення.
Помилка Джона Талбота
Коли англійська кіннота наблизилася до французького табору, Талбот отримав повідомлення, що французи нібито залишають свої позиції. Насправді це було хибне враження, викликане пересуванням частини французьких допоміжних підрозділів. Вважаючи, що противник відступає, Талбот вирішив негайно атакувати, не чекаючи підходу основної частини своєї піхоти. Це рішення стало фатальним. Англійські вершники атакували добре укріплений табір практично без підтримки й опинилися під нищівним вогнем французької артилерії.
Вирішальна роль артилерії
Битва при Кастійоні стала однією з перших великих битв європейської історії, у якій саме польова артилерія визначила результат бою. Гармати Жана Бюро завдали англійській кінноті величезних втрат ще до того, як вона змогла наблизитися до французьких позицій.
Після обстрілу англійські лицарі були змушені спішитися, однак це лише погіршило їхнє становище. Вони опинилися перед укріпленими позиціями супротивника без достатньої підтримки, під постійним артилерійським і стрілецьким вогнем.
Хоча протягом приблизно години до поля бою прибували окремі англійські піхотні підрозділи, вони вже не могли змінити ситуацію.
Французька контратака
Коли англійці остаточно втратили ініціативу, французьке командування наказало військам залишити укріплення та перейти у наступ. Ця контратака остаточно зламала англійський опір. Виснажені війська Талбота не змогли витримати удар і почали безладний відступ.
Під час бою загинув Джон Талбот, смерть якого стала важким ударом для англійської армії. Втрата одного з найавторитетніших полководців фактично позбавила англійців можливості організувати подальший опір.
Капітуляція Кастійона та Бордо
Вже наступного дня після битви гарнізон Кастійона капітулював. Однак вирішальним наслідком французької перемоги стало падіння Бордо, яке здалося у жовтні 1453 року.
Після цього Франція остаточно повернула собі Гієнь і Гасконь. Англія втратила майже всі свої володіння на континенті, зберігши лише порт Кале, який також буде втрачено століттям пізніше.
Битва при Кастійоні стала символом завершення середньовічної військової епохи. Вона наочно показала, що добре організована артилерія та укріплені польові позиції можуть бути ефективнішими за традиційні лицарські атаки. Саме після цієї кампанії в європейських арміях почалося швидке зростання ролі гармат, що поступово змінило характер війни.
Політичне значення битви було не менш важливим. Франція завершила процес об’єднання більшості своїх земель і значно зміцнила королівську владу. Для Англії ж поразка стала початком внутрішньої політичної кризи, яка незабаром переросла у Війну Червоної та Білої троянд.
Іван Гудзенко
