Річ існує. Вона є фактом нашої дійсності. І не важливо, є вона ілюзією, чи ні – головне, що ми з нею взаємодіємо і отриманий досвід не є ілюзорним, а знанням. Під річчю розуміється щось конкретне, яке має об’єктне існування для нас – є факт, який ми не можемо ігнорувати, інколи не наражаючись на небезпеку.
Інша справа – сутність речі, її внутрішня утаєна природа. Цього ми досі не знаємо. Але це досить дивно – не знати. Чому дивно, бо просвітлений учитель Будда ще 2,5 тисяч років тому вказав шлях до пізнання тайни речей.
Сутра про найвищу мудрість у сто тисяч рядків(Щатасахасрика Праджнянараміта сутра).
1066 – якщо пізнати істинну межу, то будуть пізнані коротко і детально всі, без винятку, елементи.
- Переможець, а що таке – істинна межа.
- Відсутність межі – це істинна межа.
Отже Будда підняв завісу над тайною суттю елементів, признаючи, що вони можуть бути пізнані через свою межу. Але-але. Питання досі лишилось відкритим: чи то ми знаємо, що таке межа, чи не знаємо так, як те знав просвітлений. Ніхто так і не заглянув за завісу, сказаного Буддою, щоб отримати розуміння коротко і детально всіх, без винятку, елементів.
Але те, що мало бути ключем, виявилось не меншою тайною, ніж елементи, зміст яких воно відкривало. «Відсутність межі – є істинною межею». Парадоксальний вислів. Він ставить більше запитань, ніж дає відповідей: яка може бути межа, якщо вона відсутня? Як можна пізнати те, що відсутнє?
Така істина видається за межами людського розуму і досвіду і є досяжною тільки просвітленому.
Але формула Будди не є такою, що здається, тільки він сам і може її розуміти. Вся її складність – у граничній стислості, у видимості заперечення існування межі, що сприймається, як якась специфічна діалектика, яка одночасно заперечує і стверджує її існування.
Практично у ту ж епоху, у якій жив Будда, на протилежній стороні західної півкулі Землі інша знаменита особистість — грецький філософ Аристотель – записав свою формулу межі і її властивості.
«… також <межа> — … суть буття для кожної речі, бо у цій останній межа – для пізнання, а якщо для пізнання – то і для речі»(Метафізика, р.16,17).
У Будди.
«Якщо пізнати істинну межу, то будуть пізнані коротко і детально всі, без винятку, елементи».
Правда, подібність висловів на цьому закінчується, бо на відміну формулі Будди: «Відсутність межі – є істинна межа» визначення межі Аристотелем звучить так:
«… межею називається край кожної речі, те перше, поза якою не можна знайти нічого < з речі> і те перше, всередині якого знаходиться все».
Не зважаючи на видиму розбіжність – у Будди є відсутність межі, у Аристотеля є присутність межі, як краю речі – формулу Аристотеля можна трансформувати у вислів Будди і навпаки, вислів Будди можна розширити(з його граничної стислості – причини нерозуміння) до вислову Аристотеля.
Будда таємничий, зате Аристотель ясний і очевидно зрозумілий, і ця очевидність має подальше зрозуміле всім продовження, яке у силу своєї очевидності на буденному рівні, не визвало ні у кого ніяких заперечень:
«Межа …(є) край речі, то перше, поза яким не можна знайти нічого з речі».
Формула – поза краєм – означає поза самою річчю, бо вона сама формує свій край і у ньому представлена, а так як межа і край – це одне і те ж, то край можна упустити. Якщо поза краєм речі її немає, то вона там, очевидно, відсутня. Тоді стиснемо формулу Аристотеля( щоб уподобитись генію Будди) і запишемо її так:
«Межею речі називається – відсутність речі поза собою( себе, як краю)», або
«Відсутність речі (поза собою) – є істинною межею речі»
«Відсутність речі – є істинною межею речі».
Досить таки близько до Будди: «Відсутність межі – є істинна межа». Тільки у нього – відсутність межі, а тут – відсутність речі. Але у Будди межа є те, що можна пізнати, а це значить, що вона є щось конкретне і об’єктне – річ. Те ж і у Аристотеля: «межа для пізнання». Тому формулу Будди можна розширити з умовою, що межа є сама – річ. Отже:
«Відсутність межі, як речі, — є істинна межа межі, як речі».
Помилка у сприйнятті вислову Будди ховалась у відмові межі її статусу речі – їй, як конкретності і об’єктності. Звідси видимість заперечення самої межі. У дійсності Будда виразив короткою формулою те, що істинною межею межі, чи любої речі, є — відсутність її поза собою як речі.
Виходить у загадці немає ніякої таємничості і Будда у своєму висловлюванні мав на увазі те саме, що і Аристотель – простий і буденний погляд на предмети, чи елементи, а також сюди можна включити ідеї і принципи, тільки оформлений, для загадковості і значимості, у вигадливу форму. Але уважно прочитайте і вдумайтесь у саму формулу:
«Відсутність межі, як речі, — є істинною межею».
Формула декларує собою, що межа є собою – відсутність субстанції речі.
«Відсутність межі – є істинна межа». Межа – це область відсутності субстанції речі. Це явно інше, ніж край речі. Край речі вимагає присутності речі у ньому – присутності субстанції речі, інакше річ не буде мати своєї поверхні, що є її край.
Інша річ – межа. Вона розділяє речі, їх поверхні одна від одної, що дає можливість речам існувати окремо і незалежно. Тому у межі немає субстанції речей. Межа – це річ, але інша річ. Простір, наприклад, виконує функцію межі, коли охоплює предмети і він, тим не менше, є і конкретним і об’єктним. У загальному можна сказати, що він є сам – річ, чи елемент, чи ідея. Простір, як властивість межі, виконуючи її функцію, входить у річ і є її складовою і, разом з тим, знаходиться ззовні речі.
Межею речі називають те перше, що є ззовні, і те перше, що є всередині – без субстанції речі.
Залишилось ще одне питання, що є межею самої межі, і також, що то є таке – відсутність? Саме подальша відповідь на це питання і дає можливість зрозуміти суть елементів-речей.
Олександр Білий
