Одним з його найвідоміших засновників був священник на ім’я Богоміл, послідовників якого, згодом стали називати богомілами.
В ті часи, значна частина населення сучасної Болгарії виживала в складних економічних умовах. В державі проживало безліч людей, які ледь знаходили можливість прогодувати себе і свою сім’ю. Релігією, яка переважала на території цієї країни було православне християнство. Його чесноти чинили величезний вплив на всі верстви суспільства.
Однак найбідніші з них все частіше задавали питання про те, чому їм завжди доводиться виживати і з якої причини світ, який створений Богом, настільки до них ворожий. В їх душі закрався сумнів про те, що добрий Бог, в якого вони вірять може створити світ, в якому людина змушена жити в настільки важких умовах.
З впевненістю можна припустити, що саме подібні ідеї заклали основи для виникнення і розвитку вчення Богомілів.
Богоміли відмовилися від загальновизнаного розуміння стародавніх писань про Христа, в тому числі Старого завіту. На їхню думку, раніше існувала тільки вода. До появи людини, в світі правив один добрий Бог, його перший син Сатанііл і група вищих істот — ангелів. Їх будинком були небеса.
Сатанііл заздрив Богу і хотів дістати влади більше, ніж мав. У підсумку він спокусив і залучив на свій бік частину ангелів. Але Бог дізнався про змову і скинув сатану з небес.
Так як матеріальний світ в звичному розумінні тоді ще не існував, Сатанііл, опинившись вигнаним з небес не відмовився від своїх амбіцій і створив все матеріальне, в тому числі землю і гори.
Він все ще хотів влади, і завдяки тому, що зберіг свої надприродні сили зайнявся створенням людей. Першими людьми, яких він створив були Адам і Єва. Однак, Сатанііл не знав як вдихнути в них життя, тому почав благати до свого батька з проханням про допомогу. Бог почув молитви Сатанііла і вдихнув життя в створені ним тіла.
Так почалася історія людства, кожен представник якого був наділений матеріальним тілом від Сатанііла і душею від Бога.
Сатанііл хотів повної влади над людьми і з часом підпорядкував собі весь людський рід. Щоб звільнити людей з-під влади Сатанііла Бог відправив на землю частинку себе, яка в образі людини Ісуса Христа пройшла свій шлях на землі, навчивши людей чесноти. Закінчивши свій земний шлях, ця надприродна частина повернулася на небеса і знову стала частиною Бога, а Сатанііл за свої злочини був заточений в пекло. Частина його імені, що позначала силу і верховний статус, що закінчується на «іл» була відібрана Ісусом в якості покарання.
Таким чином, вчення Богомілів грунтується на тому, що все нематеріальне, в тому числі душа — має вищу цінність в порівнянні матерією, так як матерію створив Сатанііл — зло, а душу Бог — добро. Тому сенс і мета людського життя полягає в максимальній відмові від всього матеріального, в тому числі їжі чи інших благ, щоб в результаті, праведна душа виявилася на небі. Ті ж, хто проживе життя, піддаючись безлічі всіляких спокус споживання, уготовано місце в царстві Сатанііла- пеклі.
Подібна, аскетична релігія набула широкого поширення серед найбідніших верств суспільства, так як піддатися будь-яким спокусам або споживати в необмеженій кількості плотські блага у них просто не було можливості.
Ті хто сповідують Богомільство практично не мали будь-якої ієрархії. Вони всіляко відкидали необхідність будь-яких обрядів і з презирство ставилися до церковних свят і красот церкви. Також, богоміли не рахували необхідністю підносити Богу безліч різних молитов. В основному вони обмежувалися «Отче наш». Однак, самій молитві вони приділяли увагу кілька разів за день і молилися ночами.
Суворої ієрархії серед богомілів не існувало, проте неформально вони ділилися на просто пересічних «віруючих» і «досконалих».
Ця різниця грунтувалася на кількості і видах заборон, які дотримувалися першими і другими. Якщо звичайний віруючий міг бути учасником війни, вступати в шлюб, вбивати тварин, їсти м’ясо і так чи інакше користуватися благами, то вчинені абсолютно відмовлялися від усього, що, на їхню думку представляло «іржу душі». У середовищі богомілів вони користувалися надзвичайною повагою, хоча в цілому вели самотній спосіб життя, більшу частину часу проводячи в молитвах.
Таким чином, гностичне вчення богомілів є наочним прикладом, коли релігія виникає з причини тих чи інших соціальних умов, які переважають в суспільстві.
Згодом велика частина послідовників цієї конфесії була насильно звернена в православну чи католицьку віру і богомільство, по суті зникло з нашого світу.
В нашу епоху — епоху непомірного споживання, воєн, вбивств і знищення людством навколишнього середовища багато з заповідей богомілів є як ніколи актуальними. Якщо кожен з нас, хоч і без фанатизму, але хоча б частково обмежить свої апетити і амбіції, можливо люди нашого світу стануть набагато щасливіше, а також принесуть багато добра і користі один для одного.
Іван Гудзенко
