Він є найвідомішим і одним із найпопулярніших богів пантеону політеїстичної ранньоіранської релігії, і його шанування продовжувалося після того, як монотеїстична релігія зороастризму замінила попередню систему вірувань.
Він пов’язаний з ведичним богом Мітрою і часто асоціюється з римським таємничим культом бога Мітри, який процвітав бл. 100-400 рр. н. е. по всій Римській імперії, але це два різні божества. Незважаючи на те, що римський Мітра та його культ часто вважалися попередником і моделлю Ісуса Христа та християнства, немає жодних історичних доказів на підтримку цього твердження.
Ім’я Мітри згадувалося в написах під час імперії Ахеменідів (бл. 550-330 рр. до н. е.), зокрема під час правління Артаксеркса II, і його все ще визнавали під час імперії Сасанідів. Після того, як Сасанідська імперія впала до рук арабів-мусульман у 651 році нашої ери, зороастризм, включаючи поклоніння Мітрі, було придушено, а згодом парси перенесли зороастрійські тексти та традиції до Індії, де віра збереглася недоторканою. Мітра все ще відіграє важливу роль у сучасних зороастрійських обрядах, які продовжують традиції стародавнього минулого.
Мітра виникла в якийсь момент до 3-го тисячоліття до нашої ери, коли міграційні групи, тепер відомі як індоіранці та індоарії, почали селитися в регіонах Ірану та Північної Індії відповідно, таким чином, існує ряд подібностей між ведичними божествами та божествами ранньої іранської релігії, включаючи перську Мітру та ведійську Мітру.
Ведичний Мітра (іноді його називають Мітра-Варуна) був богом угод і сходу сонця, родючості у вигляді дощу та хороших врожаїв, а також хранителем істини. Мітра-Варуна поєднання бога світанку з могутнім богом неба Варуною, і їх уявляли як мешканців золотого палацу на небесах із тисячею дверей, звідки вони щоранку виїжджали на своїй блискучій колісниці. Проти цих сил Мітра був потужним захистом. Відповідальністю Мітри було захистити людство — і, відповідно, їхні врожаї та худобу — від планів Ангра-Майнью. З цією метою одним із його найважливіших обов’язків було легітимізувати царство, надавши божественну благодать гідному монарху, який піклувався б про свій народ, і скасувати цю милість, коли цар більше не дотримувався своєї частини контракту.
Він також служив суддею душ померлих на мосту Чінват — проміжку між світом живих і потойбічним життям — де читали його записи про добрі та погані вчинки душі та визначали місце призначення після смерті.
Іван Гудзенко
