Бо Божа благодать з’явилася спасенна всім людям 12 і навчає нас, щоб ми, зрікшися нечестя та грішних бажань цього світу, жили тверезо, праведно і благочестиво в нинішньому віці, 13 чекаючи блаженної надії і славного з’явлення великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, 14 який віддав себе самого, щоб викупити нас від усякого беззаконня та щоб очистити собі народ, що був би його власний, ревний до добрих діл. 4 Та коли з’явилась доброта й любов до людей Спаса нашого Бога, 5 він спас нас не ради діл справедливости, які ми були зробили, але з свого милосердя, купіллю відродження і відновленням Святого Духа, 6 якого вилив на нас щедро через Ісуса Христа, нашого Спаса, 7 щоб ми, оправдані його благодаттю, стали згідно з надією спадкоємцями життя вічного.
Христос рождається! Улюблені читачі порталу, дорогі брати та сестри! Народжене у Яслах Дитя вкотре сьогодні із символом глибокого, неземного божественного смирення проповідує нам про характер, велич і любов Того, Хто послав для нам цю неземну радість в наші серця! Блаженні ми, коли очі наші читають ці слова! Св. Ап. Павло прибл у 60-х рр. н.е. пише у своєму приватному посланні до грека на ім’я Тит одухотворені та душеспасенні Слова, про Благодать Божу, що з’явилась для усіх людей! Ця Благодать проширюється на людей усіх соціальних станів, прошарків та верств населення; Її повнота за вміст стосується абсолютного кожної людини, не залежно від навіть її світоглядних переконань, національних чи територіальних відмінностей.
Ще в Античні Часи в Стародавній Греції Геракліт Ефеський наполягав на тому, що першопричиною усього сущого має бути мудрим, розумним началом, яке заклало фундамент усього буття. Термін «Логос» застосований ним свідчив про певний цілеспрямований світопорядок, життя в якому усе структуровано та підпорядковано згідно з певними законами. Однак, ким або чим був власне сам «вогнелогос» Геракліта, на привеликий жаль, дослідник не зміг дати відповідь. Боже Святе Слово в Синоптичному Євангелії від Івана з радістю дає ствердну відповідь Ким насправді є Логос вжитий свого часу Гераклітом. Апостол Іван коли пише про «Слово» у Євангелії, вживає античний термін «логос», і одразу апелює усю увагу читача та слухача на Істинний Логос, Чиїм Руками спільно з Отцем Небесним було створено все. Апостол Іван пише про Ісуса, — Логосу, Який прийняв Тіло людини, став подібним до кожного з нас: І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця.
Дорогі читачі! Ми часто недооцінюємо власну тілесність належним чином. Нам неподобається, коли тіло піддається хворобам, дискомфорту; вважаємо, що його форма, краса, здатні викликати симпатію або разючу емпатію в залежності від стандартів та еталонів прийнятими культурою цього світу. Однак, людське тіло, в якому живемо ми – це шанс явити божественну велич та красу, коли ми ним служимо ближньому, виявляємо турботу та піклування. Тіло, що піддається хворобам і тлінню змушує нас замислюватись над одвічними питаннями нашого буття. Бодай інакше, — в нашому егоїзмі та безкрайній пихатості ми не здатні проявити істинної любові до Бога та тих, хто поруч з нами. Інакше, тіло ми перетворюємо в зачаток моральної зіпсутості, розпусти і ненаситності. « Хіба не знаєте, що ви — храм Божий, і що Дух Божий у вас перебуває?», — пише до коринятк апосто Павло. 17 Тілесність – Божий храм Святого Духа, Який присутній у віруючих і веде нас до Христа, до джерела Істинної любові та смирення! Ось що таке благодать для усіх людей! Втілений Ісус Христос через Святого Духа у вигляді Немовлятка народженого у простій ізраїльській сім’ї Марії та Йосипа, свідчить нам сьогодні, людям секуляризованого, впевненого у собі і власних силах і вміннях що таке справжнє смирення та покірність, що означає поміркованість та стриманість. Нажаль, суспільству яке переживає деградацію та падіння це не властиво. І те, що не можливо людству, стало можливим Богові. Беззаперечно, Ісус міг прийти в Образі Ангела, Дорослого Чоловіка, і одразу проповідувати «Заповіді Блаженства», розповідати притчі… Це не трапилось з однієї причини, — Бог, Який послав Свого Сина Єдинородного на землю вчить нас божественного смирення та лагідності! Чи міркували ми над тим, для чого це потрібно Богові? Бог – Самодостатній, Йому не потрібно обмежувати себе в рамках, навіть якщо Він здатний це зробити.
Явлений Ісус-Месія у вигляді Немовлятка – невербельна проповідь про Божу Любов та піклування! Дитятко-Ісус проповідує в Яслах більше ніж усі богословські виступи та писані праці. Давид з Вифлеєму, ще задовго до народження Ісуса, в тексті 8-го Псалму підкреслив, що з уст дітей і немовлят, Бог учинив хвалу! Так, діти і навіть немовлята можуть хвалити і славити Бога. В історії пізнього протестантизму, коли питання хрещення ставало «яблуком розбрату», акцентуація анабаптиських богословів направила вектор віри на «усвідомлення», як юридичну дієздатність плекати і відтворювати свою віру свідомо. І все ж, Біблія каже, що навіть немовлята здатні хвалити Бога, про що Бог «закрив це від премудрих та розумних» цього світу. Ці «премудрі» та «розумні» — не обов’язково люди, які здобули ступеневу освіту, а люди, які в рамках власного снобізму та гордині піднялись неначе вище небесних зір, і втратили чітку здатність бачити чіткі духовні речі. Нам невідомо про що саме немовлята вихваляють Ім’я Боже, однак усі втішаємось дитячими голосами, милуємось лише тим, що вони поруч з нами.
Прихід Сина Божого Ісуса Христа, справді, дарує нам неабияку радість. У Чарльза Діккенса, у «Різдвяній прозі» є чудові слова: «Це радісний час – дні милосердя, доброти, всепрощення. Це єдині дні у всьому календарі, коли люди, наче за мовчазною згодою, вільно розкривають один перед одним свої серця і бачать у своїх ближніх, – навіть у незаможних і знедолених, – таких же людей, як і вони самі..» Однак, чи лише у Різдво ми повинні переповнюватись такими прагненнями та створювати подібний умонастрій? Ісус-Немовлятко зростав і здобував мудрості в Бога та людей. Його особа викликала неабиякий подив і обурення водночас серед людства кому Він проповідував та навчав. Навіть учні не завжди Його розуміли. Благодать Божа, Яка огорнулась у Тіло людини пережила зневаги, потурання, невірство та заздрість, агресію, та навіть удари, біль, страждання, кінець яких стало звершення нашого спасіння та смерть на хресті! Невже Ісус прийняв тіло щоб Його розіп’ясти за нас? «Христос на хресті, каже св. Августин Блаженний, — кафедра, з якої Бог проповідує нам Свою любов».
Від початку Свого Народження і до самої смерті Ісус дав відповідь на питання що таке справжня любов, яка вище почуттів, розумінь та поглядів. Що таке справжня любов, справжній Логос, справжній світопорядок, який не могли збагнути античні натурфілософи. А Його мудрість була не лише в словах, а в Його Святих діяннях та мовчазності! Так, велику радість даровану в Різдві нашого Спасителя можемо переживати і ми!
Навіть нині, коли світ стурбований поширенням епідемії коронавірусу, яка захитала впевненість найбільших прагматиків світу, переформатувала весь вміст нашого пересічного життя. Однак, найактуальнішим для нас стане запитання, куди саме спрямовую я своє життя, наміри, здобутки та зусилля? Радість та щастя, яке більшість вважає атрибутом зовнішніх чинників похитнулись в один момент, так як відкрилась змога зазирнути у Істинну, безмежну Радість, яка не залежить від меркантильних факторів! Бог у народженні Спасителя дарує справжню радість: «слава на висоті, мир на землі, у людях добра воля». Щастя досить близько до нас, а от чинників, що віддаляють нас від нього чимало. Ось тому нам видається, що досягти його в інший спосіб, окрім меркантильності неможливо! Справжня та непідробна радість – завжди ділитись, віддавати іншому, аніж брати лише для себе. Різдво – це спроба ще раз переосмислити оцю просту, банальну, але необхідну істину! Це спроба в нашій земній тілесності слугувати ближньому.
Ісус прийшовши в Тілі Явив себе і Свою людську природу! Скільки людей мріють бути зведеними на п’єдестал богів, зате Бог вважав за честь послати Свого Сина і «стати подібним до нас». І навіть більше того – прийняти вигляд раба! Він, бувши в Божій подо́бі, не вважав за захва́т бути Богові рівним, але, як пише апостол Павло до Филип’ян: «…ума́лив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до люди́ни; і подобою ставши, як люди́на, Він упоко́рив Себе, бувши слухня́ний аж до смерти, і то смерти хресної. Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім’я́, що вище над кожне ім’я́, щоб перед Ісусовим Ім’я́м вклонялося кожне коліно небесних, і зе́мних, і підзе́мних, і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Господь, на славу Бога Отця!
Ісус Христос у Тілесній, людській іпостасі – божественний, емпіричний досвід звичайної людини. Це демонструє і доводить той факт, що жити в християнській вірі, — за словами Дітріха Бонгофера, — «плекати людськість». Справжня віра – це явити Христа в Тілі, це здатність спокійно реагувати на виклики часу і виявляти впевненість, коли довкола усі в тривозі і поневірянні. Тілесна повнота Божої благодаті – бути уважним один до одного! Його благодать, зауважимо ще раз, — явлена до усіх людей! Тому і ми вчимось любити усіх, прощати і відпускати прогріхи усім нашим винуватцям. Адже й в багатьох ситуаціях і ми не завжди праві! Плекаймо щирість, людськість доброту та милосердя! До цього закликає нас Спаситель, Різдво Якого згадуємо!
А мир Божий, що усілякого розуміння, нехай збереже Вас у Христі Ісусі. Амінь.
Христос рождається! Славімо Його!
Євген Распопов
