Бхайрава має особливе місце в індуїзмі, буддизмі та джайнізмі, але його головне значення розкривається саме в контексті тантричного шиваїзму. Його культ активно розвивався в аскетичних спільнотах, таких як капаліки, каламукхи, пашупатхи, агхорі та натх-йоги. Ці групи, часто відомі як носії «лівої тантри», здійснювали релігійну практику поза межами соціально прийнятного, використовуючи ритуали, які включали символіку смерті, сексуальності та ритуального забруднення.
Символізм і тантричні традиції
Капаліки, відомі як «носії черепів», вбачали у Бхайраві не лише божество, а приклад для наслідування. Вони носили людські черепи як чаші для жебрацтва, що символізувало відмову від соціальних норм і повне прийняття смерті. Аналогічно каламукхи («чорнолиці») та аггорі жили біля місць кремації, посипаючи себе попелом із трупів, практикуючи ритуали, що відкривали доступ до сакрального через досвід страху, болю та порушення табу.
У тантричному світогляді така антиномічна поведінка не є самодостатньою. Вона має мету досягнення мокші, звільнення від сансари, циклу перероджень. Через радикальне відкидання звичних уявлень про чисте і нечисте, моральне і аморальне, практики Бхайрави дозволяють досвід граничної трансценденції. Це єдиний шлях осягнути Божественне поза межами ілюзорного світу, що обмежує людське сприйняття.
Еманації та іконографія
Бхайрава часто розглядається не як єдине божество, а як сукупність багатьох проявів Шиви у його жахливому аспекті. У різних релігійних школах наводять від восьми до десятків форм Бхайрави. Одними з найпоширеніших його імен є Кала («чорний») та Дандапані («той, хто тримає палицю»). Ці форми підкреслюють суворий і караючий характер божества, що виступає як охоронець космічного порядку та руйнівник невігластва.
В іконографії Бхайрава часто зображується в оточенні місць смерті, з черепами, кістками, мечами та тризубцями. Його вахана, собака — асоціюється в індуїстській культурі з ритуальною нечистотою та лімінальністю, що ще раз підтверджує його маргінальний статус у системі богів. Така символіка підкреслює його владу над силами, від яких інші боги і люди намагаються триматися осторонь.
Філософський аспект у кашмірському шиваїзмі
Найглибше вчення про Бхайраву сформульоване в межах кашмірського шиваїзму, особливо у творах Абхінавагупти (XI століття). Тут Бхайрава не просто бог чи демонічна сила, а втілення вищої свідомості. Він є Абсолютом творцем і руйнівником всього сущого. Його суть це стан чистого буття, який перевершує як добро, так і зло, як життя, так і смерть.
Абхінавагупта розглядає Бхайраву як стан свідомості, у якому зникає двоїстість суб’єкта і об’єкта. У цьому сенсі Бхайрава це не просто божество, а метафізичний шлях до найвищої істини. Пізнати Бхайраву означає пробудитися до реальності, яка перевищує мову, логіку та всі межі досвіду.
Іван Гудзенко
