У 16 років він утік із Женеви, став католиком і почав мандрівне життя у Савойї та Франції. Вирішальну роль у його становленні відіграла мадам де Варен — жінка складної долі, яка дала йому освіту, підтримку та можливість увійти у світ європейської інтелігенції. Саме в її домі Руссо перетворився з провінційного юнака на мислителя, музиканта та автора.
Входження у французьке інтелектуальне середовище
У 30 років Руссо переїхав до Парижа, де познайомився з Дені Дідро. Він швидко став частиною кола енциклопедистів — групи філософів, що працювали над «Енциклопедією» й поширювали радикальні ідеї свого часу. Руссо писав статті з музики, створював музику та літературні есе. Його опера «Сільський віщун» здобула популярність при дворі Людовика XV, але Руссо відмовився від статусу придворного композитора, розглядаючи світську славу як загрозу власній моральності.
Саме в цей період він пережив інтелектуальний перелом, який пізніше назвав «осяянням». Усвідомив, що прогрес не приносить щастя, а робить людей залежними та зіпсованими, він сформував ідею природної доброти людини та корупційного характеру цивілізації. Цей висновок став основою більшості його подальших творів.
Повернення до Женеви та зрілі роки
Руссо вирішив повернутися до протестантської Женеви, зрікся католицизму і знову став громадянином республіки. До Женеви він прибув разом із Терезою Левассер — жінкою скромного походження, яка стала його супутницею життя.
У цей час він завершив другий великий трактат — «Міркування про походження нерівності», де застосував метод реконструкції ранньої історії людства та довів, що соціальна організація, а не природа, є джерелом нерівності та моральної деградації.
Руссо помер 2 липня 1778 року в Ерменонвілі, але його спадок довго впливав на європейську культуру. Його ідеї надихнули діячів Французької революції, сформували нове бачення дитинства, освіти, людських почуттів і природи. Він став мислителем, який завершив епоху Просвітництва та водночас відкрив шлях романтизму.
Іван Гудзенко
