Біблійний юдаїзм (XX–IV століття до н. е)

Біблійний юдаїзм формувався на теренах стародавнього Близького Сходу — регіону, де перетиналися культурні та релігійні традиції Месопотамії, Ханаану та Єгипту. В центрі оповіді — постаті патріархів: Авраама, Ісаака та Якова, яких Біблія змальовує як прабатьків єврейського народу. За біблійною традицією, вони мешкали в місті Харрані на півночі Месопотамії, що входило до складу хурритського царства Мітанні. Саме звідти, згідно з Писанням, Авраам вирушив у землю Ханаан, виконавши божественний заклик. Ханаан, що охоплював сучасні території Ізраїлю та Лівану, був ключовою точкою для формування єврейської ідентичності.

Пізніше, як оповідає Біблія, нащадки Якова (Ізраїля) переселилися до Єгипту, де згодом зазнали рабства. Через кілька поколінь вони повернулися на батьківщину й розпочали новий етап своєї історії, заселяючи ханаанські землі.

Культурне середовище і впливи

Єврейська культура цього періоду була інтегрована в ширший контекст стародавніх близькосхідних цивілізацій. Її племінна структура та побутові практики перегукувалися з традиціями західносемітських народів, відомих з археологічних пам’яток міста Марі. Закони, родинні звичаї та соціальні практики єврейських патріархів мали численні паралелі зі старовавилонським правом і хурро-семітськими нормами.

Концепція пророка як посланця Бога, що є однією з ключових рис біблійної релігії, також має аморейське (західносемітське) походження і відображена в клинописних табличках з Марі. Міфологічні та космогонічні уявлення, такі як біблійна оповідь про Потоп (Буття 6:9–8:22), мають очевидні зв’язки з месопотамськими текстами, зокрема з «Епосом про Гільгамеша».

Літературна і релігійна традиція

Біблійний юдаїзм не виник у вакуумі. Його поезія, пророцтва, гімни та морально-етичні приписи органічно вписуються у ширшу традицію культур Сходу. Ханаанський вплив, зокрема угаритська літературна спадщина, помітний у стилістиці та міфологічних алюзіях біблійних текстів. Угаритська мова, що використовувалася в північному Ханаані в XV–XII століттях до н.е., зберегла поетичні образи та термінологію, подібну до біблійної.

Єгипетські зразки також вплинули на формування єврейської літературної культури — особливо в жанрах гімнодії та мудрості. Це видно, зокрема, у Псалмах та приповістях Соломонових, які містять елементи єгипетської стилістики та моралі.

Юдаїзм зародився на перехресті культурних потоків — на території, що була своєрідним сухопутним мостом між Азією та Африкою. Ця географічна позиція зумовила постійний вплив зовнішніх ідей та релігійних практик. Проте, попри численні запозичення, біблійна релігія зберегла й виробила унікальні риси, які стали фундаментом для пізнішого юдаїзму.

З-поміж цих рис — етичний монотеїзм, пророцька традиція та історичне мислення, що бачить дію Бога в подіях людської історії. Саме ці особливості, хоч і сформовані в контексті політеїстичного світу, стали основою релігійної ідентичності Ізраїлю.

Іван Гудзенко