Відмінність старообрядців полягає у повній відмові від таїнств, прийняття сану, шлюбу. Основу доктрин складають:
а) анафема апостольської христової церкви
б) віра в те, що сатана отримає перемогу на церквою христовою
в) перехрещування
г) боротьба проти ікон
д) відмова вступати в шлюб
е) обрядовірство
З середини ХІХ століття зустрічаємо думку про розділення старовірів на безпоповців (відвернулися від священства) та попівців (зберегли священство). Між двома течіями є велика відмінність. Враховуючи життєві обставини, спостерігалося асимілювання безпоповців та поповців. Наприклад в безпоповщині наставниками та старцями переймалися функції священнослужителів, а безшлюбні могли бути шлюбними, наполовину шлюбними, новоодруженими.
Після смерті розкольників-попів для старообрядців постав вибір або ж залишатися такими якими вони є чи приймати біженців-попів. Тих, які приймали попів-біженців називали біглопопівцями, а хто відмовлявся – залишався безпопівцем. До них приєдналися і інші, перерахувати яких стає складніше.
Загальним спільним вченням безпоповців виступає догмат капітонів про антихриста, що очолив церкву, про царя ріг антихристів, котрим захоплено Царство. Оскільки безпопповці посилалися на антихриста в Церкві, неприйнятті священників, котрі поставляються на їхню думку «слугами сатани» (православним ієреями), то краще вже без них. Тому як стверджують вони кожен християнин є священником (приклад європейських протестантів).
Із толків вибиралися керівники спільноти: наставники з наставницями, старці з старицями, повивальні бабки. Ось така можна сказати новоутворена ієрархія. Так виникають дві гілки мирян у священстві – чоловіча та жіноча. Так практика жінок-старообрядців випередила на два-три століття жіноче священство за яке відповідно боролися у європейському протестантизмі.
Старообрядцями визнаються лише два таїнства – це Хрещення і Покаяння, інших не потрібно. Богослужіння, хрещення, сповідь, виконання треб звершуються в молитовних будинках наставниками та старцями. А от щодо безшлюбності у них існує своя думка: краще сто блудниць, аніж вступання в шлюб. Яскравим прикладом такого розбещення слугують феодосіївці, котрими змінювалися жінки, дочки ставали на шлях проституції, а хлопці перетворювалися на кишенькових злодіїв.
Мали місце випадки самогубств безпопівцями, які заради збереження від блуду ставали на відчайдушній шлях – самоспалення.
Утворилася ще одна група старообрядців нєтовщинці. Вважали, що не потрібні ні священство, ні храм, ні благодать, а про порятунок знає лише Спас. Пізніше виникають питання стосовно хрещення, яке розділяє нєтовців. Одні хрестять дітей у православних священиків (спасовці), другі – в повивальних бабок (бабчині), треті – самостійно хрестилися (самохрещенці). Від самохрещенців пішли діркинці, середники, горобиновці. Перші, коли поклонялися на схід робили дірку із затичкою в східній частині дерев’яної будівлі (звідси їхня назва), не вшановували ікон.
Середниками настання Пасхи вважалася середа, яку сприймали за неділю, а неділя – четвергом. Вони можуть святкувати Пасху за своїм календарем то у Велику Середу або ж середу Світлого тижня, але не тоді, коли святкують православні. Горобиновці могли самостійно хрестити, їм повивальні бабки не потрібні були. Здійснюють поклоніння хрестам з горобини. Пізніше в толку горобинівців з’являються духівники (вони могли бути лише свідками сповіді, не маючи права відпускати гріхи). У побудованих молільнях здійснювали богослужіння.
Особливості старообрядців:
- використання під час накладення хресного знамення двох пальців
- Єрусалимський устав
- Символ віри
- Поклони (до пупка, пояса, до землі)
- Одяг (кафтани, рубахи)
- Хрест без розп’яття під час хрещення
- Спів
З 2012 року на території Російської федерації зафіксовано понад чотириста тисяч адептів старообрядницької церкви. На Україні з 2008 року зафіксовано 15 громад в Одеській області, 13 – у Вінницькій, 8 – в Чернівецькій. І все це Російська православна старообрядницька церква.
Пегас
