Історія філософіїКультура

Бернард де Мандевіль: життя, творчість та філософська спадщина

Бернард де Мандевіль (народився у листопаді 1670 року в Роттердамі, Нідерланди — помер 21 січня 1733 року в Хакні, Лондон, Англія) — видатний голландський прозаїк, філософ та лікар, який здобув європейську славу завдяки своїй праці «Байка про бджіл». Його ідеї, зокрема теза про те, що «приватні пороки ведуть до громадських вигод», викликали широкий резонанс у філософських колах та суспільстві XVIII століття, залишивши значний слід у історії етики та соціальної філософії.

Бернард де Мандевіль: життя, творчість та філософська спадщина

Бернард де Мандевіль народився в заможній родині в Роттердамі, одному з провідних культурних та торгових центрів Нідерландів XVII століття. Його батько, відомий лікар, сприяв розвитку інтересу сина до медицини та наук. У березні 1691 року Мандевіль завершив навчання на медичному факультеті Лейденського університету, одного з найпрестижніших навчальних закладів Європи того часу. Після отримання диплому він розпочав медичну практику, однак незабаром вирішив покинути Нідерланди та вирушити за кордон.

У 1690-х роках Мандевіль переїхав до Англії, спочатку з метою вивчення англійської мови. Проте країна так сподобалася молодому філософу, що він вирішив залишитися тут назавжди. У 1699 році він одружився з англійкою, від якої мав двох дітей. Професійна репутація Мандевіля як лікаря швидко зросла, і він здобув повагу серед лондонської еліти, завдяки чому зміг залучити до себе увагу впливових осіб.

Перші літературні твори Мандевіля англійською мовою були бурлескними парафразами творів французьких авторів XVII століття, зокрема Жана де Лафонтена та Поля Скаррона. Ці роботи продемонстрували його талант до сатири, що згодом стало однією з ключових рис його філософського стилю.

«Байка про бджіл»: філософський шедевр

Найвідомішою працею Мандевіля стала «Байка про бджіл», яка вперше побачила світ у 1714 році. Ця робота складалася з передмови, віршованого тексту «Вурчаючий вулик», а також філософських роздумів під назвами «Дослідження походження моральної чесноти» та «Зауваження». Основна ідея твору полягала в тому, що приватні пороки, такі як егоїзм, жадібність та марнославство, можуть призводити до суспільно корисних результатів, таких як економічне зростання та розвиток цивілізації.

Ця теза викликала широку полеміку серед сучасників Мандевіля. У виданні 1723 року до тексту було додано розділ «Природа суспільства», який ще більше загострив дискусію. Видання 1729 року стало найдосконалішою версією твору, де автор переробив аргументацію, зберігши при цьому основну мету — змусити читачів замислитися над сутністю моралі та суспільного блага.

Філософські погляди Мандевіля

Аргументація Мандевіля в «Байці про бджіл» ґрунтувалася на його переконанні, що всі людські вчинки мотивовані власним інтересом. Він стверджував, що навіть найблагородніші дії мають егоїстичну природу, але це не завжди є негативним явищем. Навпаки, саме через такі «пороки» суспільство досягає прогресу: жадібність стимулює торгівлю, марнославство сприяє розвитку мистецтв, а егоїзм змушує людей працювати на благо інших.

Ця ідея, хоча й викликала засудження з боку багатьох філософів та релігійних діячів, стала важливим кроком у розвитку економічної та соціальної думки. Мандевіль вважається одним із попередників класичної політичної економії, а його ідеї вплинули на таких мислителів, як Адам Сміт та Карл Маркс.

Бернард де Мандевіль помер у 1733 році в Лондоні, залишивши після себе багату літературну та філософську спадщину. Його «Байка про бджіл» залишається однією з найважливіших праць у історії філософії, яка продовжує викликати інтерес дослідників та читачів.

Іван Гудзенко

Яка твоя реакція?

Радість
0
Щастя
0
Любов
0
Не завдоволений
0
Тупо
0

Интересно почитать:

Также в категории:Історія філософії