Беллерофонт був сином Главка, онука славнозвісного Сізіфа, засновника Коринфу (або Ефіру, як його тоді називали). Його шлях до слави та невдач розпочався з палацових інтриг. За легендою, Беллерофонт прибув до двору аргоського царя Проета, де його помітила дружина царя, Антея (за версією Гомера) або Стенебея (у творах Гесіода та інших пізніших письменників).
Антея закохалася в Беллерофонта, але коли він відмовився від її пропозицій, вона, ображена, неправдиво звинуватила його перед своїм чоловіком. Цар Проет, прагнучи позбутися Беллерофонта, але не бажаючи порушувати гостьові закони, відправив його до свого тестя, царя Лікії Іобата, з таємним посланням, що містило наказ убити героя.
Випробування та подвиги
Іобат, намагаючись виконати прохання Проета, послав Беллерофонта на безліч небезпечних завдань, сподіваючись, що той загине. Однак Беллерофонт виявився непереможним. Він переміг багатьох ворогів і нарешті здобув визнання та повагу царя, який зрозумів, що герой не був звичайною людиною. В результаті, Іобат одружив Беллерофонта зі своєю донькою, і герой почав жити у достатку.
Пегас та химера
Один з найвідоміших подвигів Беллерофонта пов’язаний з приборканням крилатого коня Пегаса. За версією, яку подає Евріпід, Беллерофонт зміг осідлати Пегаса за допомогою золотого вуздечка, подарованого йому Афіною. З Пегасом він здійснив свій найвеличніший подвиг – перемогу над жахливою Химерою, вогнедишною істотою з головами лева, кози та змії. Ця перемога зміцнила його славу непереможного героя.
Падіння та трагедія
Однак Беллерофонт не зміг уникнути трагедії. Пізніші легенди розповідають, що герой, сп’янілий власною славою, вирішив піднятися на Пегасі до самого Олімпу, щоб стати рівним богам. Це викликало гнів Зевса, який відправив на нього ґедзя. Пегас злякався, скинув Беллерофонта, і той впав на землю, залишившись кульгавим до кінця життя.
Останні роки
Після падіння Беллерофонт зазнав безліч нещасть. Він втратив двох своїх дітей і, убитий горем, почав блукати Алейською рівниною, уникаючи людей і страждаючи від власних помилок та гніву богів.
Спадок у мистецтві та літературі
Пригоди Беллерофонта часто зображувалися в античному мистецтві, ставши темами для багатьох творів. Його історія надихнула таких авторів, як Софокл («Іобати») та Евріпід («Стенебея»), а також відомий твір Гомера «Іліада». Арістофан спародіював історію Беллерофонта у своїй комедії «Мир», що свідчить про широку популярність цього героя у античному світі.
Висновок
Беллерофонт залишається одним із найбільш захоплюючих і трагічних персонажів давньогрецької міфології. Його історія – це розповідь про мужність, амбіції, зраду та падіння, що відображає складність людської природи і непередбачуваність долі. Його легенда продовжує жити і впливати на мистецтво, літературу та культуру до сьогодні.
Іван Гудзенко
