Заміна Гамелена на Максим Вейган лише підкреслила хаос: новий командувач прибув із Сирії із запізненням, коли фронт уже розвалювався. Німецькі танкові клини, діючи відповідно до доктрини «бліцкригу», розривали оборону союзників у Фландрії. Ситуацію ускладнювали масові потоки біженців, які блокували транспортні артерії та паралізували маневреність армії.
Тим часом Шарль де Голль отримав командування бронетанковими силами і намагався організувати контрудар. Проте загальний рівень дезорганізації не дозволив реалізувати навіть часткові тактичні успіхи.
Розгром оборони та провал союзницьких контратак
Німецька група армій «B» під командуванням Федора фон Бока швидко зламала оборону на лінії Дайла — ключовому елементі союзницької стратегії. Вже за кілька днів були захоплені Антверпен і Брюссель, що остаточно підірвало бельгійську оборону.
Командувач Британського експедиційного корпусу Джон Горт усвідомлював загрозу оточення і почав розглядати евакуацію. Водночас союзники спробували здійснити контрудар під Аррасом проти сил Ервін Роммель. Попри несподіваність атаки, яка тимчасово дезорганізувала німецькі частини, відсутність координації, авіаційної підтримки та розвідданих зробила цей успіх короткочасним.
Порушення зв’язку між союзними підрозділами стало критичним фактором. Локальні перемоги не могли бути використані стратегічно, і фронт продовжував розпадатися.
Дюнкерк: пастка і шанс на порятунок
До кінця травня союзні війська опинилися затиснутими біля узбережжя Ла-Маншу. Єдиним шляхом порятунку залишався порт Дюнкерк. Ситуація загострилася після капітуляції бельгійської армії під керівництвом Леопольда III 28 травня 1940 року.
Ключовим моментом стала зупинка німецького наступу 24 травня за наказом Адольфа Гітлера Причини цього рішення залишаються предметом дискусій, але значну роль відіграла позиція Герман Герінг, який запевняв, що авіація зможе самостійно знищити оточені війська.
Ця пауза дала союзникам критично важливий час для організації евакуації — операції «Динамо».
Евакуація як «диво Дюнкерка»
Евакуація розпочалася 27 травня 1940 року і тривала до 4 червня. У цій операції взяли участь не лише кораблі Королівський флот Великої Британії, а й сотні цивільних суден — так званий «малий флот Дюнкерка».
Під прикриттям винищувачів Королівські ВПС вдалося евакуювати приблизно 340 тисяч військових, серед яких близько 198 тисяч британців і 140 тисяч французів та бельгійців. Попри постійні атаки Люфтваффе, операція стала одним із найвідоміших прикладів успішної евакуації в історії.
Цей успіх мав не лише військове, а й психологічне значення. Хоча союзники втратили значну частину техніки, врятовані війська стали основою для подальшого опору Великої Британії.
Іван Гудзенко
