Архітектурна конструкція і призначення
Башта вітрів, або Горологіон була споруджена для вимірювання часу за допомогою природних явищ — сонця, води та вітру. Вісім її граней орієнтовані точно за сторонами світу. На кожній стороні висічені фігури богів вітру, що дмуть із відповідного напрямку. Цей скульптурний фриз виконував не лише декоративну, а й пізнавальну функцію, адже дозволяв визначати, який саме вітер панує у певну пору.
На сторонах, звернених до сонця, розміщувалися сонячні годинники — лінії, за якими відкидалася тінь. Усередині будівлі було встановлено водяний годинник (клепсидру), що дозволяв визначати час уночі або в похмурі дні. Верх вежі вінчала бронзова статуя Тритона, який служив флюгером. Саме греки, за античними джерелами, винайшли флюгер, а римляни пізніше надавали йому символічного значення, вважаючи, що напрямок вітру може провіщати майбутні події.
Історичне значення і вплив
Перший детальний опис Башти вітрів залишив римський архітектор Вітрувій у I столітті до н. е. Проте її зовнішній вигляд довгий час був відомий лише з химерних реконструкцій XVI століття, створених архітекторами Чезаре Чезаріано та Джованні Русконі у виданнях праць Вітрувія. Саме ці фантазійні малюнки надихнули архітекторів Крістофера Рена та Ніколаса Хоксмура в Англії XVII століття, коли почалося відродження інтересу до античних форм.
Лише у 1762 році, після публікації першого тому монументальної праці «Старожитності Афін» Джеймса Стюарта та Ніколаса Реветта, світ отримав точні креслення і науковий опис цієї споруди. Відтоді Башта вітрів стала важливим зразком для грецького відродження в європейській архітектурі XVIII століття.
Її копії з’явилися у Шугборо (Стаффордшир, Англія) близько 1764 року, на горі Стюарт в Ірландії у 1782 році, а також у Редкліффській обсерваторії в Оксфорді, зведеній Джеймсом Ваяттом у 1776 році. Ці наслідування стали символом поєднання науки, мистецтва й античної гармонії, які так цінували європейські мислителі доби Просвітництва.
Башта вітрів є одним із перших відомих прикладів поєднання архітектури та наукових знань. Вона виконувала функції астрономічної обсерваторії, метеорологічної станції й годинника, тобто стала своєрідним «науковим центром» античних Афін. Її принцип роботи ґрунтувався на точних спостереженнях за рухом сонця, води та вітру — природних сил, які греки розглядали як прояви космічного порядку.
Іван Гудзенко
