Кожна із цих релігій має свої сакральні книги: іудаїзм – Тору, християнство – Біблію, іслам – Коран. Відрізняється також символами: іудаїзм – зіркою Давида, християнство – хрестом, іслам – півмісяцем. Згідно книги Буття, що входить до складу Тори, ведеться розповідь про заключення союзу (завіту) Бога з патріархом Авраама (Бут.31,42), тут Бог визначений «Богом Авраама».
Французьким дослідником ісламу Массіньоном підкреслена думка щодо походження терміну «авраамічні релігії» від одного джерела. В ісламі висловлюванням dīn Ibrāhīm у множинні визначається, що це «релігія Ібрагіма». У тексті книги Буття 15 глави 18 вірша Авраам називається не інакше як «наш батько Авраам» в релігії іудаїзм, тоді ж як в християнстві, а точніше у посланні апостола Павла до римських християн Авраам названий «батьком усіх», не залежно від того, хто має і немає обрізання.
Так чи інакше, усі ці релігії мають претендування походити від Авраама. Християнством хоч і підтверджене те від кого походять євреї – Авраама, але віра визначається приналежністю до нього. Ісламська ж традиція говорить про походження пророка Мухаммада від Ізмаїла – сина Авраама, єврейська – підтверджує, що нащадки Ізмаїла прирівнюються до арабів, тоді ж як ізраїльтяни є нащадками Якова через батька Ісаака. Проте, як стверджують деякі із релігієзнавців такий термін частіше за все вводить в оману, характеризуючись розмитою історичною та теологічною спільністю, а це створює проблеми їхнього детального вивчення.
Між ними є спільне та відмінне. Відмінність християнства полягає у втіленні, Святій Трійці, воскресінні Ісуса Христа, які не можуть бути сприйняті ні іудаїзмом, ні ісламом. В ісламі своє бачення смерті Ісуса. Доктрини релігій – іудаїзму та ісламу представлені суворим монотеїзмом та релігійним правом. Як результат вільного вибору постає ідея союзу з Богом в теїзмі, даючи поштовх, щоб сформувати монотеїстичні вчення. Тому у відносинах будувався особистий діалог. Згідно позиції юдейської філософії Мартіна Бубера цей діалог отримав назву «Я – Ти ». Тому як для іудея, християнина та мусульманина віра Авраама в Бога постає зразком віруючої людини.
Через те у посланні апостола Павла до Римлян Авраам і названий «батьком усіх віруючих» (Рим.4,11). Крім цього три релігії залежать від Одкровення, яке покладене ядром у вченнях, оскільки через них розкривається Божество та звіщається Його воля людині. Священне Писання – це запис, фіксація Божественного Одкровення. Натомість, перша релігія Одкровення – зороастризм, яка не є аврааамічною релігією і до таких груп не належить взагалі.
І тут спостерігається різниця в Одкровеннях. Якщо в іудаїзмі таким Одкровенням є Синайське з висловленою волею Творця, що не може бути зміненою, то в християнстві ще більше підтверджується (Мф.5,17-18). В ісламі здебільшого акцентована увага на пророцтві Мухаммада, що є кінцевим етапом усіх інших пророцтв.
Зауважмо що кожна з релігій сприймає особистість Ісуса, а також Євангеліє по-своєму, тому щодо історичності та божественності є власні тлумачення. Іудаїзмом Ісус не визнається як Месія, ні його божественність, Новий Завіт не вважають сакральною книгою. В тім, значно пізніше розпочинається утворення груп іудеохристиян – шанувальників Нового Завіту разом з Месією – Ісусом Христом. Їх стали називати месіанськими іудеями.
Християнство шанує Ісуса як втіленого Логоса (Бога-Слово), Сина Божого, Месію, Викупителя гріхів, Спасителя людського роду, першу Боголюдину за природою. Ісус Христос – єдиний Глава Церкви, до Євангелія відносяться з шаною оскільки воно є Словом Божим. На думку православних, Церква утворюється з християн, які мають віру у Святу Трійцю.
Ісламом Іса визнається як посланець Аллаха, пророк, зачаття Марією Іси, проте заперечується ідея троїчності, так як є Аллах – Творець і у нього не може бути співтоваришів. Відтак Ісус аж ніяк не є рівний Богу, не був підданий розп’яттю, а тільки інший замість нього юнак. Іса був забраний Богом, щоб потім прийти на землю і врятувати людство від джадаля (в християнській версії — Антихрист). Як вважають мусульмани, пророку Ісі Аллах послав Інджіль (Святе Євангеліє). Ще до пророцтва Муххамеда смисл Інджіля був насправді втраченим.
За твердженням східнознавця Васільєва для створення доктрини іслам перейняв дещо від раннього іудаїзму та християнства. Мусульмани притримуються віри в те, що пророк Муххамед займався проповіддю «віри Авраама», яка зазнала спотворень від іудаїзму та християнства. В тім, іудаїзм з християнством іншої думки щодо цього.
Пегас
