Родовід і нащадки
Аургельмір вважався батьком усіх йотунів — крижаних велетнів. За міфом, під його пахвою самовільно з’явилися чоловік і жінка, а з ніг народився шестиголовий син. Таким чином, він став прабатьком цілого роду велетнів, що протиставлялися богам-асам.
Життя Аургельміра підтримувала корова Аудумла, яка годувала його своїм молоком. Водночас сама вона харчувалася, облизуючи вкриті інеєм солоні камені. Поступово в процесі цього облизування з криги постала постать чоловіка на ім’я Бурі. Він став дідом верховного бога Одіна та його братів Вілі й Ве, які згодом відіграли ключову роль у створенні світу.
Загибель і космогонічний акт
Одіна разом із братами вважали творцями впорядкованого світу. Саме вони вбили Аургельміра, а його тіло використали для побудови всесвіту. З плоті було створено землю, з крові — моря, з кісток — гори, з зубів і уламків кісток — каміння. Череп Аургельміра став небом, а мозок перетворився на хмари.
У результаті цього акту космічного жертвопринесення світ набув форми, а хаос первісної порожнечі поступився місцем упорядкованому простору. Чотири гноми, поставлені богами, підтримували небесне склепіння. Вії або брови Аургельміра утворили оборонний паркан навколо Мідгарду — середнього світу, де мали жити люди.
Значення у міфологічній традиції
Аургельмір уособлює хаотичну первісну силу, з якої виник космос. Його образ близький до мотивів інших індоєвропейських міфів про першолюдину або первісного велетня, тіло якого стає матеріалом для створення світу. Подібні паралелі простежуються в індійській «Рігведі» (міф про Пурушу) та германських космогонічних уявленнях.
Міф про його загибель відображає дуалістичний характер скандинавського світогляду: протистояння хаосу та порядку, руйнівного начала й творчої сили богів.
Іван Гудзенко
