Походження та родинні конфлікти
Атрей походив із знаменитої династії Пелопідів, історія якої була позначена прокляттям, накладеним Міртілом — колишнім візничим батька Атрея. Це прокляття виявилося фатальним для всієї родини. Разом зі своїми братами Алкатоєм та Фієстом Атрей узяв участь у вбивстві зведеного брата Хрісіппа, сина Пелопа від німфи. Після злочину брати втекли з рідної Піси: Алкатой оселився у Мегарі, тоді як Атрей і Фієст знайшли прихисток у Мікенах. Згодом Атрей здобув царську владу, але його брат почав оскаржувати його становище, а в деяких версіях — спокусив дружину Атрея, Аеропу. Це стало початком їхньої жорстокої ворожнечі.
Ворожнеча з Фієстом
Фієст прагнув помститися Атрею і послав проти нього Плейсфена — сина Атрея, якого виховував як власного. Однак Плейсфен загинув, і лише згодом Атрей дізнався про справжню особу вбитого. Він вирішив заманити Фієста до Мікен під приводом примирення. На бенкеті Атрей подав братові страву з плоті його ж дітей, яких убив заради помсти. Жахаючий акт канібалізму став кульмінацією їхнього конфлікту та символом прокляття дому Пелопідів.
Фієст, врятувавшись, утік до Сікіону. Там він здійснив ще один темний вчинок — зґвалтував власну дочку Пелопію, прагнучи отримати сина, який міг би стати знаряддям відплати. Від цього союзу народився Егісф. Згодом Атрей одружився з Пелопією, вважаючи дитину своєю, хоча справжнім батьком хлопчика був Фієст.
Загибель Атрея та подальша доля дому
За однією з версій міфу, Агамемнон і Менелай, сини Атрея та Аеропи, зуміли відшукати Фієста в Дельфах і привезли його до Мікен у кайданах. Атрей наказав своєму синові Егісфу стратити полоненого. Але саме в цей момент виявилася таємниця його походження. Егісф дізнався від матері, що він син Фієста, і впізнав батька завдяки мечу, який Пелопія зберігала й передала йому. Зрештою Фієст і Егісф убили Атрея, а влада в Мікенах перейшла до них. Агамемнон і Менелай, позбавлені батьківського престолу, змушені були тікати.
Міф про Атрея та його рід є одним із найпохмуріших прикладів античної традиції, що демонструє невідворотність родового прокляття, циклічність помсти та моральну деградацію в боротьбі за владу. Він став джерелом численних сюжетів у трагедіях Есхіла, Софокла та Евріпіда, а пізніше — у творах римських авторів. Історія Атрея підкреслює мотиви фатуму та неможливості уникнути долі, що були центральними у світогляді давніх греків.
Іван Гудзенко
