Високу якість роботи зазначив сам Е. Гуссерль. У зрілому віці, вчений був змушений постійно емігрувати — спочатку до Франції, потім в США, рятуючись від нацистів.
Слідом за багатьма видатними філософами свого часу, А. Гурвіч взявся за розвиток ідей феноменології, в чому домігся чималих успіхів. Так, він відмежувався від уявлень Е. Гуссерля про субстанціональність «трансцендентальної свідомості», знівелювавши його в якості опції або однієї з установок свідомості. Свідомість за своєю суттю вкрай складна і не субстанцінальна, щоб можна було говорити про існування окремих свідомостей.
Такий підхід до феноменології отримав назву «неегологічного». Гурвіч вважає, що у свідомості існує як природна, так і трансцендентна установка, яка і вивчається феноменологією.
Свої феноменологічні ідеї, філософ застосовував до соціології, запозичуючи концепт «середовища» у М. Шелера. У цій області, А. Гурвіч був противником об’єктивізму і детермінізму зовнішнього середовища. Середовище переживається людиною індивідуально, залежно від особливостей інтенції свідомості. Індивідуальні середовища не субстанціональні, вони мінливі і по різному впливають на інтенціональні сприйняття. Такі індивідуальні середовища в своїй сумі і формують суспільство — систему структур людської взаємодії.
Найбільш широко свої ідеї філософ розвивав в США — там він працював в Новій школі соціальних досліджень. Творчість Арона Гурвіча вплинуло на розвиток аналітичної філософії і конструктивістських підходів у соціології.
Іван Гудзенко
