Період діяльності Аркесілая припадає на складну інтелектуальну ситуацію елліністичного світу. Після смерті Арістотеля і розпаду класичних філософських шкіл зросла конкуренція між різними доктринами, насамперед між стоїцизмом, епікуреїзмом і оновленою Академією. У центрі дискусій опинилося питання про можливість достовірного пізнання та критерії істини.
Стоїки розробили вчення про «непереборні», враження, які, на їхню думку, гарантували безпомилкове знання. Саме проти цієї епістемологічної впевненості Аркесілай спрямовує свою критику, відновлюючи сократівську традицію сумніву та діалектичного дослідження.
Скептицизм і принцип призупинення судження
Центральною ідеєю філософії Аркесілая стало скептичне «призупинення судження» — епохе. Він відмовлявся як стверджувати, так і заперечувати можливість достовірного знання, вважаючи, що будь-яке твердження про істину може бути піддане рівносильному запереченню. Така позиція не означала заперечення мислення або практичної діяльності, а радше була методом звільнення від догматизму.
Джерела античної традиції по-різному оцінюють витоки цього скептицизму. Одні пов’язують його з прямим наслідуванням Сократа, який проголошував власне незнання вихідною точкою філософії. Інші вбачають у вченні Аркесілая вплив Піррона та його учня Тімона, що розробили радикальнішу форму скептицизму. Проте на відміну від пірронізму, академічний скептицизм Аркесілая залишався тісно пов’язаним з діалектичною традицією Платона.
Полеміка зі стоїцизмом
Найгостріша критика Аркесілая була спрямована проти стоїків. Вони звинувачували його в тому, що принцип епохе нібито паралізує людину, позбавляє її здатності діяти й знецінює саму мету філософії, яка, згідно зі стоїчним ученням, полягає в досягненні щастя та внутрішньої енергії.
Аркесілай відповідав на ці закиди, розмежовуючи знання та практичну розсудливість. Він стверджував, що для мудрої людини достатньо керуватися тим, що є «розумним» або «обґрунтованим» — евлогон. Йдеться не про абсолютну істину, а про такі міркування, які в конкретній ситуації видаються найбільш переконливими та узгодженими з досвідом. Таким чином, скептицизм не знищує дію, а лише звільняє її від претензії на безпомилкове знання.
Філософія Аркесілая справила тривалий вплив на подальший розвиток античної думки.
Іван Гудзенко
