Культ Арінніті засвідчує глибоку повагу до жіночого начала, що, ймовірно, відображає матріархальні елементи у перших спільнотах Анатолії. Її попередницею могла бути прадавня богиня-земля, що уособлювала материнську опіку, ріст і стабільність, а сама Арінніті стала синтезом цих характеристик із рисами державної та правової легітимності. У священному місті Арінна, яке дало богині ім’я, розташовувався головний храм, де відбувалися регулярні церемонії на її честь. Богиня була вшановуваною не лише як астральне втілення сонця, а й як гарантка справедливості та рівноваги в імперії.
Арінніті та її місце в хеттському релігійному та політичному дискурсі
Особлива роль Аріннітті полягала у поєднанні релігійної сакральності з легітимацією монархічної влади. Як небесна покровителька Хеттської імперії, вона вважалася тією, хто благословляє царя та надає йому право на трон. Жодна коронація не відбувалася без ритуального звернення до Арінніті, яка символізувала божественний порядок та контроль над хаосом. У державній ідеології богиня втілювала ту саму стабільність, яку намагалася втілити хеттська держава в умовах постійних зовнішніх загроз і внутрішньої фрагментації.
Культ Арінніті також свідчить про складну структуру хеттської релігії, в якій панував принцип «тисячі богів». У цій системі вона займала провідне місце, але співіснувала з багатьма іншими божествами, часто локального походження. Її чоловік, бог грози Тару, був другим за значенням у пантеоні. Їхній союз відображає синтез небесних і земних сил: Арінніті як джерело світла, правди і милості, Тару — як активний принцип бурі, війни та перемоги. Але саме Аріннітті залишалася фігурою, що стоїть над усім, гарантом космічного порядку і моралі, а Тару підпорядковувався її духовній вищості. Це віддзеркалює давні уявлення про жіночу першість у космічній ієрархії, притаманні ранньому етапу розвитку хеттського суспільства.
Міфологічна спадщина та культурна тяглість культу Аріннітті
Аріннітті, як сонячна богиня, ототожнювалася зі світлом істини, що розсіює морок невігластва і безладдя. У міфах вона виступала не лише як верховна суддя, а й як посередниця між світом богів і людей. Її сонячна сутність мала не лише астральний, а й моральний сенс: вона освітлювала шлях справедливості та порядку. Її атрибути — сонце, трон, вінець і жезл — символізували не лише світло, а й силу, здатну змінювати долю царства.
Образ Арінніті залишив по собі тривалий вплив у подальших релігійних уявленнях Малої Азії. Після падіння Хеттської імперії її функції були поступово асимільовані в інших богинь — таких як фрігійська Кібела чи лувійська богиня Кубаба. Спільними рисами залишалися зв’язок з царською владою, материнська опіка, родючість і судова функція. У цьому сенсі Арінніті постає як архетип Великої Богині, чий образ проходить крізь історію Близького Сходу та Середземномор’я, адаптуючись до нових культурних контекстів, але зберігаючи свою сакральну основу.
Іван Гудзенко
