Закохавшись у Тесея, Аріадна вирішила допомогти йому врятуватися. Згідно з різними версіями, вона дала йому або клубок нитки, або коштовності, які виблискували в темряві, щоб він зміг знайти дорогу назад після вбивства Мінотавра. Завдяки Аріадні, Тесей не лише здолав чудовисько, а й уникнув загибелі в лабіринті.
Розходження в легендах про подальшу долю Аріадни
Подальші події життя Аріадни трактуються у грецькому міфі по-різному. За однією з версій, після втечі з Криту Тесей залишив її на острові Наксос, і вона, покинута та зневірена, вкоротила собі віку. Тесей справді залишив її на Наксосі, однак Аріадну не спіткала загибель її знайшов бог виноробства та екстазу Діоніс, закохався в неї та зробив своєю дружиною.
У міфології Аріадна часто постає не лише як дружина Діоніса, а й як божество, що асоціюється з родючістю, святом і новим життям. У деяких версіях вона стає безсмертною, а її весільний вінок Діоніс перетворює на сузір’я.
Образ Аріадни в античному та європейському мистецтві
Аріадна посідає значне місце в античному образотворчому мистецтві. Її часто зображували у моменті пробудження на березі Наксоса в оточенні німф і сатирів, під поглядом Діоніса, сповненим любові й благоговіння. Іконографія зазвичай підкреслює її жіночність, спокій та божественну вроду. Аріадна одна з тих постатей, які вдало поєднують людське страждання з міфологічною величчю.
Європейські митці Нового часу не оминули її увагою. Зокрема, композитор Ріхард Штраус створив оперу «Аріадна на Наксосі» (1912), в якій переосмислив античну легенду в дусі модерну. В літературі та живописі нової доби Аріадна стала символом покинутої, але водночас обожненої жінки — тієї, що втрачає одного героя, аби знайти вищу долю з богом.
Іван Гудзенко
