Офіційне посвячення Ара Паціс відбулося 30 січня 9 року до н.е. Ця дата була закріплена у «Фастах» Овідія та в «Res Gestae Divi Augusti» — особистому звіті Августа про його звершення. Первинно римський сенат запропонував встановити вівтар у курії, але сам Август ухвалив рішення розташувати його на відкритому просторі Марсового поля, неподалік від власного мавзолею.
Архітектурна структура та художнє оздоблення
Святиня складається з прямокутної мармурової огорожі, в центрі якої розміщено жертовний вівтар. Огорожа має пишно оздоблені рельєфи, що прикрашають її зовнішні та внутрішні стіни. Скульптурні композиції зображують процесії сенаторів і членів родини Августа, сцену жертвоприношення, а також алегоричні постаті, зокрема богиню миру та фігури, що уособлюють природу й достаток.
Окреме місце займають квіткові орнаменти, вінки, арабески та сцени з римської міфології, які демонструють високий рівень майстерності римських різьбярів і є одними з найвидатніших прикладів імперського рельєфного мистецтва. Ці зображення не лише мають декоративну функцію, але й виконують ідеологічне навантаження: вони утверджують легітимність імператорської влади, гармонію римської держави та її зв’язок з божественним порядком.
Забуття і відновлення святині
З часом, унаслідок змін русла Тибру та наростання осадових порід, Ара Паціс була частково похована. Протягом Середньовіччя та Ренесансу її залишки перебували під шарами ґрунту. Ймовірно, перші фрагменти святині були виявлені ще до 1536 року, коли гравюра Агостіно Венеціано зобразила фриз, що, як нині встановлено, походив саме з Ара Паціс.
Протягом XIX століття археологи знайшли нові мармурові елементи вівтаря, але лише в 1937 році було здійснено масштабні розкопки, які дозволили реконструювати значну частину структури. У 1938 році неподалік від Тибру, за ініціативи режиму Беніто Муссоліні, було споруджено павільйон для збереження пам’ятки — Museo dell’Ara Pacis. Цей крок мав на меті не лише збереження історичної спадщини, а й ідеологічне ототожнення сучасної Італії з величчю давнього Риму.
У 2006 році старий павільйон замінила нова сучасна будівля, спроектована американським архітектором Річардом Мейєром. Новий музей став символом поєднання класичного минулого з модерністською архітектурною традицією. Простора і світла конструкція з великою кількістю скла дозволяє глядачам оцінити масштаби та деталізацію святині.
Протягом XX століття проводились численні реставраційні роботи, спрямовані на запобігання подальшому руйнуванню та виправлення наслідків неякісних спроб збереження в попередні століття. Реставратори приділили увагу очищенню мармуру, стабілізації фрагментів, а також цифровому моделюванню первісного вигляду.
Іван Гудзенко
