У євангельському тексті це слово може вживатися в однині так і в множині. Якщо мається на увазі слово «апостол», то воно конкретно стосується однієї особи, наприклад: апостол Петро, Павло, Яків і так далі; коли ж «апостоли» — про багатьох. З цим словом пов’язані послідовники віровчення, яке передав Ісус Христос у вигляді Євангелія, на них покладена мета — будівництво Церкви Христової та поширення Царства Божого на землі.
Вказаний термін «апостол» стосується не тільки 12 учнів Христа, а й сімдесяти, які безпосередньо були вибрані Спасителем для проповіді Євангелія. Варто також виокремити отриманий дар апостола та служіння Павла (Савла) після події Вознесіння Господнього, описаної в Книзі Діянь святих апостолів та посланні до Римлян.
У Євангелії від Матфея 10 глави 2 і 4 віршів говориться про обрання апостолів: Симон, Андрій, Яків та Іоанн Заведеєви, Филип, Варфоломей, Фома, Матфей (митар), Яків Алфеїв, Леввей названий Фадеєм, Симон Кананіт, Юда Іскаріот. Після самогубця Юди, що продав Христа за тридцять срібників, в результаті жеребу новим апостолом вибрано Матвія.
Як свідчить християнське вчення, у земному служінні Ісуса визнаються тільки дванадцять учнів, які отримали дар вигнання бісів та були послані на євангельську проповідь, свідчити від імені Ісуса. Стверджується, що апостоли були наділенні Христом надзвичайною владою, яка переходить від Отця до Сина і передається їм. Відповідно, результатом проповіді стає установлення церков.
Будівництво християнської церкви відбувається після Воскресіння у день П’ятидесятниці.
Перші згадки про апостолів
Прями підтвердженнями життя та діяльності дванадцяти апостолів слугують Євангеліє та Дії святих апостолів, які включені до канону новозавітних книг. У ранньохристиянський період стикаємося з пам’яткою, безпосередньо пов’язаною з апостолами — Дідахе (у грецькому перекладі означає — повчання). Вважають, що ці повчання належать саме дванадцятьом апостолам.
Свідчення про сімдесятьох апостолів
Історичні свідчення про гонителя юдеохристиян Савла з Тарсу наведені в книзі Діянь святих апостолів. Апостолом він став після події чудесного навернення Господом в Дамаску (в той момент, коли він з особливим дорученням юдейських первосвящеників відправився заарештовувати прихильники вчення Ісуса Христа). Савл, а пізніше Павло не входив до числа дванадцяти учнів, до сімдесяти теж не відносися. Подія відбулася після Воскресіння.
Павло стає знаряддям в руках Божих для боротьби з неправдою, відстоювання Закону Божого і Євангелія. Та попри попередній спосіб життя, щире покаяння за переслідування і кидання до в’язниць тих, що слідують вченню Ісуса Назарянина, духовну зміну себе самого, Павло залишається самим авторитетним та шанованим апостолом в християнстві. Через сумлінну працю, проповідницьку й богословську діяльність Церква удостоїла його носити гідне звання первоверховного апостола разом з апостолом Петром. Навіть у посланні до Римлян, апостол Павло говорить про себе як апостола язичників (Рим. 11,13).
Інша ж група апостолів належить до сімдесяти. Їм була доручена місія поширення Святого Євангелія в містах. Вони є адептами християнського вчення у І столітті. Саме про них у своєму Євангелії говорить апостол і євангеліст Лука (Лк.10, 1). У Євангелії відсутні імена усіх сімдесятьох апостолів.
Майже всі апостоли відомі у книзі Діянь, посланнях апостола Павла. У книзі Діянь 6 глави 1 і 6 віршів бачимо лише імена дияконів, котрі не є апостолами. Імена сімдесяти з’являються насамперед з V – VІ століття нашої ери. Підтверджує це православний місяцеслов.
Як свідчить Священне Передання до їхнього числа приєдналися Марк та Лука, пізніше їх поповнили учні апостола Павла. Отож ми можемо визначити яким видом діяльності займалися апостоли. Апостол Симон (Петро) та Андрій, Яків та Іван, сини Заведея займалися рибальством, Матфей був митником (збирач податку для римської влади), Симон Зилот (стверджують, що він відносився до соціальної партії, яка вела боротьбу з римським пануванням), усі інші за професією були рибалками.
Андрій та Іван Богослов – попередні учні подвижника, пустельника, проповідника, пророка Івана Хрестителя. Вперше зустрілися з Христом біля Галілейського моря, свідки чудес Ісуса та Його проповіді. Нафанаїл – апостол названий Спасителем істинним ізраїльтянином без лукавості.
Пилип – апостол, який не міг переконатися у тому, що Бог – Отець діє через Сина Святим Духом. Фома – один із дванадцяти апостолів, що піддавав сумніву Воскресіння Христа, а потім через Його дію сповідував.
Святе Письмо до кінця не містить подальшої долі святих апостолів, про що дізнаємося із збереженого Священного Передання. Згідно нього усі апостоли прийняли мученицьку смерть з вірою в Ісуса Христа, тільки апостол і євангеліст Іван Богослов помер своєю смертю.
Святі апостоли-мученики віри Христової
Першим, хто визнав, що Ісус Христос – Син Божий став Симон, названий Петром (з грецької мови πέτρος- камінь). Саме на сповіданні віри Петра буде збудована істинна Церква Христова.
Апостол Петро займався проповідницькою діяльністю серед язичників (видіння посудини з усілякими чотириногими, що спускалася з неба). Місця проповідей: Нікея, Сирія, Мала Азія, острів Сицилія, Коринф, Іспанія, Карфаген, Єгипет, Британія.
За наказом римського імператора – жорстокого гонителя і обвинувача християн 67 року нашої ери був розп’ятий на хресті вниз головою, вважаючи себе не гідним прийняти смерть Ісуса Христа.
Апостол Андрій названий Первозваним – рибалка, покликаний до служіння разом із братом Петром. Місці проповіді апостола: Візантія, Фракія, Македонія, Мала Азія, Аланін, Крим, Причорномор’я, територія Руси. Прийняв мученицьку смерть на хресті Х – образної форми у місті Патри (Греція).
Апостол Яків, син Заведея залишив батька, дім і разом з братом Іваном Богословом пішов за Христом. Місця проповіді: Іспанія. Прийняв мученицьку смерть в місті Єрусалим, в період правління царя Ірода Агрипи близько 44 року нашої ери. Йому відсікли мечем голову.
Апостол Іван Богослов – автор Євангелія, брат Якова Заведея, покликаний на апостольське служіння Спасителем. Місце проповіді: Мала Азія, Єрусалим, Ефес, острів Патмос (засланий за наказом римського імператора Доміціана). Отримав Божественне Одкровення про майбутню долю церков, світу і людства. Помер близько 106 року нашої ери. Тіло учнями не було знайдено в могилі.
Апостол Филип (Пилип) відноситься до дванадцяти учнів. Вказані його місця проповіді: Сирія, Мала Азія, де з ним проповідує апостол Варфоломій; Греція, Аравія, Ефіопія, Фригія. Мученицька смерть в фригійському місті Ієраполь через розпяття на хресті вниз головою.
Апостол Варфоломей – учень, якого Ісус бачив сидячого під смоківницею. Місцем його проповіді слугували Сирія, Мала Азія, Індія, Вірменія. Аналогічна смерть як і в попереднього апостола в місті Баку. Над ним була вчинена жорстока розправа: здирання з допомогою ножа шкіри ат відсічення голови.
Апостол Фома названий в Євангелії Близнюком. Його місія тривала в таких країнах як Індія, Парфія, Мідія, Персія. Прийняв смерть, будучи проколений п’ятьма списами.
Апостол Матфей названий Левієм – один із євангелістів, залишив справу митаря і долучився до учнів Христа. Випав жереб проповідувати в країнах: Македонія, Сирія, Персія, Мідія, Ефіопія. Прийняв мученицьку смерть в Африці у 60 році нашої ери. Його спочатку розп’яли, а потім спалили.
Апостол Яків Алфеїв є братом апостола Матфея. Місце проповідницької діяльності: Едесса, Юдея, Газа, південна Палестина, Єгипет. Його розп’яли на хресті. Юда названий Фадеєм є братом Господнім за плоттю. Місія його проходилла в таких країнах як Юдея, Галілея. Самарія, Ідумея, Аравія, Сирія, Месопотамія, Персія. Смерть через розп’яття на хресті та проколення стрілами у Вірменії, датована близько 86 роком нашої ери.
Симон Зилот також відноситься до учнів Христа Спасителя. Євангельська місія проходила в наступних країнах: Єгипет, Мавританія, Лівія, Нумідія, Кірінія, Абхазія. Мученицька смерть через розп’яття на хресті. Матвій – вибраний в число апостолів замість зрадника Юди Іскаріота. Проповідь його поширювалася на країни: Юдею, Колхіду, Македонію. Був каменований в Юдеї близько 63 року нашої ери.
Пегас
