Історія релігій, Християнство        17 Серпня 2014        277         1 коментар

Антитринітарні погляди Томаса Емліна

emПо завершенню Першого Вселенського собору в м. Нікеї, що відбувся при підтримці імператора Костянтина, не слід вважати, що аріанство та теологія антитринітаризму себе вичерпала.

Впродовж багатьох століть в історії християнства залишались постаті, котрі заперечували тринітаризм – догмат про Трійцю, як фундаментальну християнську доктрину. З часів апологетики, не усім до вподоби теза Тертуліана «вірю, бо є абсурдно», але вимагають для віри «раціоналізованого» елементу, котрий стане запобіжником, який повинен тлумачитись  логічними умовиводами. Трійця – догмат, котрий монотеїсти – нехристияни, зокрема, представники ісламу та іудаїзму відкидають через причину його нелогічності. Адже один – означає один. Цитата, отця Церкви Іполита, яку приводять у публікації «Чи вірити вам у Трійцю» Свідки Єгови про те, що є лише один Бог –  не доводить абсурдність Трійці! Та й власне, прихильники тринітарності сповідують теж, що Бог один і інших богів не існує. Але Бог не буває одноманітним. Один Бог проявляє себе в різним іпостасях.

Слова Ісуса Христа хрестити своїх послідовників «в ім’я Отця, Сина і Святого Духа» підтверджує про нерозривність цих Трьох Осіб. А в першому посланні апостола Іоанна мовиться, про Трьох, які свідчать. І хоча Ісус Христо сказав, що «я і Отець – одно», на думку антитринітаріїв ці слова позначають їх «єдність», а не тотожність. Представниками унітарного богослів’я були аріани, соцініани, сучасні Свідки Єгови. Були прихильниками унітарної теології Мігель Сервет та частково Ісаак Ньютон. Але сьогодні ми не підніматимемо теологічну дискусію Трійці, а розглянемо життєвий і творчий шлях, а також релігієзнавчий здобуток мислителя доби Нового Часу Томаса Емліна.

Томас Емлін народився в Англії 27 листопада 1663 року в Лінкольнширі. З раннього дитинства Емлін виховувався в пресвітеріанській традиції і отримав консервативне пуританське виховання.  Маючи тягу до знань, Емлін вивчав філологію, історію, математику та інші прикладні дисципліни.  Та найбільшим і найпалкішим бажанням Емліна було стати проповідником. Спочатку він був придворним пресвітеріанським капеланом у графині Донегал, а потім у сера Роберта Річа. Пізніше, Томас Емлін отримав разом з колегою Джозефом Бойсом посаду міністранта в пресвітеріанській церкві Дубліна, що у Ірландії. Вже у віці 19 років в церкві  Дубліна  виголосив свою першу проповідь.  Настанова у вірі та його проповідь вражала своєю переконливістю та впевненістю у словах.

Кожне слово  проповідника  звучало в такій формі, що він твердо вірив у те, що проповідував і мав глибоке переконання. Його церковні промови були спочатку направлені проти гріховності та утвердження побожного життя, утвердженню пріоритетів  пуританського світобачення. Це позначилось написання ним у 1698 році твору «Придушення громадського пороку», що був виданий у Дубліні. Час у який проживав теолог – бурхливий час раціоналізації у філософському світогляді. Новий Час в своїй домінантності поставив ідею розуму, як головний критерій та умову для визначення істини. Віра в раціональне та наукове знання зробило деїзм панівним в розумах вчених, мислителів, священиків у Англії та Франції.  Так, Френсіс Бекон, філософ та аристократ був переконаним,  що віра в досвідне та експериментальне знання в науці дасть змогу превірити його на істинність. А в Рене Декарта теза «cogitoergosum» передбачала принцип сумніву. Звичайно, що таке панівне світобачення вплинуло на творчість Емліна. І навіть, якщо церква трималась певних догм впродовж століть, то такий світогляд не міг внести певні корективи і в теологічну сферу.

Уже в своїх ранніх проповідях, Томас Емлін пронизаний ідеєю раціоналізації теології та почав сумніватись у доцільності Трійці. Його погляди унітарності Бога, що базується на антитринітарному богослів’ї позначились в тому, що навідмінно від інших священиків, Емлін перестав згадував у недільній проповіді Трійцю. Звісно, такий підхід викликав підозру у ірландських та англійських кліриків. Звісно, так тривалий час не могло більше продовжуватись і вже 1702 р. пресвітеріанське духовенство докорило Емліну про відкидання Трійці. Тоді мислитель ще не був сміливим висловити публічно своє переконання, однак незабаром проповідник подає у відставку з посади міністранта і стверджує, що у Трійцю більше не вірить.  В цей час Томас Емлін переживає період переслідувань за свою відверту унітарну позицію.  Він вирішує втікати до Лондона і оселяється у невеличкому маєтку, щоб взятись за перо та викласти свої переконання. У тому ж вище зазначеному 1702 р.

Емлін пише працю «Скромне дослідження біблійної оповіді про Ісуса Христа», в якій намагався довести, що Ісус Христос не міг бути Богом, але лише посланцем Божим, пророком, Сином Божим, найкращим прикладом чесного та побожного життя, Слугою та просто шляхом до Бога – Отця. У Дубліні праця потрапила до рук ірландських клерикалів і Емліну було висунуто обвинувачення в єресі. 14 червня 1703 року  Томас Емлін потрапив на лаву підсудних перед королівським Судом у Дубліні. Рішення, яке винесли судді було остаточним і було прийнятим ще до початку слідства. У залі засідання були присутніми сім єпископів Церкви Ірландії. У своїй автобіографічній праці «Правдива хроніка судової справи», Емлін стверджує, що слова на свій захист, щоб довести логічно свою позицію він не отримав. Головний юрист та суддя Річард Левінс попередив про можливе цькування Емліна. Внаслідок завершення судового слідства, вільнодумця було обвинувачено в «богохульстві» і за написання книги у якій він «богохульно та злісно стверджував, що Ісус Христос не є рвіним Богу – Отцю».  Мислитель та вільнодумець терпить приниження та цькування, наклепи та зневагу за свої погляди. У своєму щоденнику Томас Емлін пише, що з терпеливістю зносить усі страждання за правду Бога та його славу.  При цьому зазначає там же, що навіть коли можливим є його приниження, то неможливим є приниження Бога, який не може бути вкиненим додолу так, щоб просто відмовитись від істини.

Вислухавши рішення суду, Емлін був зобов’язаний сплатити штаф вартістю 1000 фунтів стерлінгів. На той момент у нього не опинилось такої суми і проповідник унітаризму на два роки потрапив до в’язниці.  Найближчий товариш Емліна Джозеф Бойс втрутився у долю мислителя, що дало привід зменшити вартість штрафу до 90 фунтів та випустити його з в’язниці 21 липня 1705 року. Остаточно оселившись в Лондоні, Емлін знайомиться з філософом, вільнодумцем та біблеїстом Вільямом Уїстоном, який розділяв антитринітарні погляди Емліна.  Ознайомившись з працями та життям проповідника, біблеїст Уїстон називає Емліна «першим і головним поборником християнства давніх часів».

Томас Емлін в історії англійського церковного вільнодумства постав першим, хто в цей період називає себе відвертим антитринітаристом. У 1706 році Емлін публікує працю «На захист поклоніння Господу Ісусу Христу за унітарним принципом». На думку Емліна, ми можемо розглядати Христа з вдячністю Богові, як великого благодійника та Спасителя для усіх народів. Але, як вважає Емлін, наша любов до Бога  та християнська гідність повинна бути піднесена до раціонального сприйняття так, доки наша любов до Творця не стане в нас і у всіх інших так, як у Христа. А Христос – найбільший приклад підкорення та пошани до Бога – Отця. Оскільки Христос шанує і поклоняється Богу – Отцю, то мислитель приходить до висновків, що Богові не має необхідності молитись та поклонятись самому собі. Власне, Христос молився до Отця а не до Себе. Саме тому, як каже Емлін, в цьому і криється великий сенс звернення до Бога в молитві «Отче наш», в якому Син фігурує не об’єкт, а суб’єкт поклоніння. В цьому на думку теолога і криється сенс пошана Христа за принципом унітарного богослів’я.

Сам же мислитель проповідував свої погляди серед багатьох своїх прибічників в Англії в будинку Павла Еллея до завершення свого життя. Помер Томас Емлін у Лондоні у 1741 році. Долею праць Томаса Емліна розпорядився його син Солом Емлін через 4 роки після смерті батька. В зібрку його праць видана невеличка кількість громадсько – політичних та моральних творів, величезна кількість творів та проповідей, праць з біблійної екзегетики та герменевтики, а також найголовніші його праці з унітарного богослів’я.  Його життєвий і творчий шлях увійшов в історію серед відомих діячів вільнодумства доби Нового Часу та серед найпалкіших захисників антитринітарної концепції.

Євген Распопов

Обговорення: 1 коментар
  1. John Dorian сказав:

    Дякую за матеріал!

    Вихід 20:2-3
    2. Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства.
    3. Хай не буде тобі інших богів передо Мною!

    або

    (?xodo 20:2,3)
    2. Yo soy Jehov? tu Dios, que te saqu? de la tierra de Egipto, de casa de servidumbre.
    3. No tendr?s dioses ajenos delante de m?.

    Відповіcти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Рубрики
Ми у Facebook