Приклад святих мучеників надихає збереженням віри в Ісуса Христа. Так в часи правління імператорів Діоклетіана і Максиміана вони були піддані гонінню. Причиною гоніння став підпал нікомідійського імператорського палацу, в якому звинуватили християн. Язичники стверджували, що християни зробили це навмисно.
Розлючені язичники спалили храм разом із двадцятьма тисячами молільників в місті Нікомідія. Та попри залякування, нелюдські дії, християни не боялися, доносили вчення Христа до людей. Дізнавшись за самовільне проповідування християнства, Дорофея, Мардонія, Мігдонія, Петра, Індіса, Горгонія заарештували і віддали тортурам. Одним із них усікли голови, других – спалили, живими засипали землею, втопили в морській глибині.
Сміливого викривача жорстокого Максиміана воїна Зінона побили камінням, усікли мечем голову. Язичники стратили колишню язичницю, а тепер християнку Домну, разом з Євфимієм за те, що ті подбали про належне християнське поховання. Пізніше до них приєднається єпископ Анфім. Анфіму доводилося довгий час переховуватися за проханнями пастви в одному із нікомідійських поселень. Там пише листи –послання на підтримку тих, кого безпідставно переслідують, наказуючи свято зберігати віру в Господа і не боятися тортур.
Одне із таких послань потрапило в руки язичників і через диякона Феофіла не дійшло. Максиміан уважно прочитав послання і віддав покарати диякона Феофіла, який раптово помер, понісши з собою таємницю перебування Анфіма. Але імператор таки дізнався про святителя, направляючи до нього воїнів. Єпископ супроводжував воїнів, проте ті не знали, хто він такий. Непроханих гостей посадив за стіл та сказав, того кого ті шукають є він.
Воїни не могли підняти руки на єпископа церкви, а тому вирішили повідомити імператору, що не вдалося їм знайти Анфіма. Єпископу не сподобалася така неправда. Після прийняття воїнами християнської віри, єпископ наполягав аби ті виконали імператорське доручення. При появі до Маскиміана, єпископ Анфім продемонстрував непохитну віру в Бога.
Бачачи перед собою тортурні знаряддя не убоявся, а навпаки говорив, що ніщо не може розлучити його з Христом. Сміливість святого здивувала самого ж імператора. За наказом Максиміана єпископ прийняв мученицькі страждання, перед своєю смертю прославив Боже ім’я і покірно схиливши голову перед катом, віддав Богу душу. Мученицька смерть святителя Анфіма відбулася 302 року після Різдва Христового.
Християни шанобливо відносяться до цих святих мучеників, згадуючи їхню пам’ять 10 січня та 16 вересня за новим календарним стилем.
Панас Вернигора
