Поняття безсмертяБезсмертя – одна з найважливіших категорій для Унамуно – реалізується впродовж всієї його творчості, постаючи у широкій гамі варіацій: бажання особистого безсмертя як виявлення волі до впевненості у власному бутті (боротьба за виживання), безсмертя матримоніальне (родина та батьківство), безсмертя соціальне (потяг до визнання), переселення духу шляхом створення художнього твору (увіковічення автора в читачеві та читача у творі) та релігійний вимір проблеми (конфлікт між душею та воскресінням плоті).
Безсмертя особисте (безсмертя душі)
Жага до безсмертя розглядається Унамуно як ірраціональний імпульс, що є породженням сфери почуттів та афектів, яка протистоїть розумінню кінцевості буття, керованому розумом. Як і для Ніцше, життя для Унамуно є ворогом раціонального. Цей ірраціональний імпульс виникає як виявлення людської волі…
Унамуно вбачає у вченнях Канта й Спінози зусилля, спрямоване на те, щоб віднайти таку форму світогляду, яка відкриває двері надії. Нестримне потяг до безсмертя, у цьому розумінні, є одним з виявів волі людини до продовження свого буття.
Зведення буття до прагнення безсмертя у розумінні Унамуно пов’язує між собою етапи в історії філософії, яка, таким чином, перетворюється у постійне протистояння між розумом (усвідомлення того, що ми істоти біологічні і прямуємо природнім шляхом до знищення) і життям (пристрасне бажання жити вічно, так би мовити, бажання нашого серця, не більше).
Справжня ж суть людини полягає у примиренні нею цих двох полюсів: пристрасного бажання безсмертя, і, водночас, усвідомлення того, що розум правий, заперечуючи потяг до вічного життя
Переклад на українську Карої Тетяни
Скачайте весь переклад Кари Тетяни : pereklad
Оригінал: unamunoinmortalidad
