Анаксагор переїхав до Афін близько 480 року до н. е., коли місто перетворилося на культурний та інтелектуальний центр Греції. Він приніс з собою іонійську традицію філософських досліджень, яка базувалася на раціональному поясненні природних явищ. У Афінах Анаксагор став наставником та соратником Перікла, відомого афінського політика, що свідчить про його значний вплив на інтелектуальне середовище того часу.
Однак його наукові погляди викликали суперечки. Анаксагор стверджував, що Сонце є розжареним каменем, а Місяць відбиває світло від Сонця, що пояснювало причину затемнень. Ці ідеї суперечили релігійним уявленням того часу, що призвело до звинувачень у безбожництві. Хоча Перікл захистив його від серйозних наслідків, Анаксагор був змушений залишити Афіни та провести останні роки життя в Лампсаку, де продовжував розвивати свої філософські ідеї.
Космологія та філософія природи
Анаксагор вважається одним із перших філософів, які намагалися пояснити будову Всесвіту через раціональні принципи. На відміну від своїх попередників, таких як Парменід чи Емпедокл, які вважали, що Всесвіт складається з одного або кількох основних елементів, Анаксагор запропонував теорію нескінченної кількості елементів. Він стверджував, що кожна речовина містить частки всіх інших речовин, але домінує той елемент, якого найбільше. Наприклад, м’ясо складається з часток м’яса, кісток, волосся тощо, але переважають саме частки м’яса.
Ця теорія дозволила Анаксагору пояснити біологічні процеси, такі як ріст організмів. Він вважав, що живі істоти отримують поживні речовини з навколишнього середовища, а їхній розум (nous) дозволяє їм перетворювати ці речовини на нові тканини, такі як м’ясо чи кістки. Ця ідея стала одним із перших спроб пояснити життя з наукової точки зору.
Концепція розуму (nous)
Найоригінальнішим аспектом філософії Анаксагора була концепція розуму (nous), яку він вважав рушійною силою Всесвіту. На його думку, розум є найвищою формою організації, яка сприяє формуванню космосу через процеси обертання та змішування елементів. Спочатку всі речовини перебували в хаотичному стані, але розум організував їх, створивши ніч, океани, землю та інші елементи.
Анаксагор вважав, що розум притаманний не лише людям, але й усім живим істотам. Він пояснював ріст і розвиток організмів через внутрішню силу розуму, яка дозволяє їм перетворювати поживні речовини на нові тканини. Ця ідея вплинула на подальші філософські теорії, зокрема на Арістотеля, який схвально відгукувався про концепцію nous.
Іван Гудзенко
