Мирське ім’я: Аврелій
Чернече ім’я: Амвросій
Народився у 339 році в Августі Треверів в аристократичній сім’ї, де сповідувалися християнські традиції. До його рідні належала Сотірія – мучениця-християнка в часи правління імператора Діоклетіана. Його батько Аврелій був префектом Галлія, керуючи провінцією Августа Треверів.
У військовому поході у 340 році на Італію загинув. Матір залишилася з дітьми, переїхавши до Риму. Старша сестра Аврелія – Марцелліна обрала у 353 році чернецтво, а брат Ураній – призначається на посаду чиновника (помер у 375 році під час поїздки до Африки).
Аврелій займається вивченням граматики, риторики, юриспруденції, отримав прекрасну освіту. Був дуже освідченим та начитаним, прекрасно володіючи мистецтвом ораторства латинською та грецькою мовою, привертає увагу до філософії Платона, захоплювався Цицероном, Вергілієм, Светонієм. Аврелій працював адвокатом в місті Сірмія, в судовій префектурі Іллірика.
У 370 році молодого юриста побачив префект Петроній Проб і призначив Аврелія радником. Проб звертається до імператора Валентина І аби призначити Аврелія консуляром (губернатором) в провінції Емілія-Лігурія в місті Медіолан.
У 374 році після смерті єпископа Авксентія І Медіоланського, який підтримував аріанство.
Для вирішення розборок явився сам Аврелій аби прослідкувати процес обрання нової кандидатури на медіоланську кафедру. В ході дискусій пролунав голос дитини, яка вказала на Амвросія як майбутнього єпископа. Аврелій насправді настільки був спантеличений.
Медіоланці звернулися до Валентина І про поставлення Аврелія єпископом церкви. Він усіляко уникав свого обрання єпископом, суворо вчиняв з осудженими, запрошував публічних жінок , навіть пробував тікати, але народний голос наздоганяв його, перебували біля його будинку.
Аврелій переховується в друга Леонтія, вільний час проводить, читаючи твори Плотіна. Та невдовзі приходить імператорський указ про обрання Аврелія єпископом. Аврелій приймає сан відразу ж після свого хрещення. За деякими із свідчень у самій хіротонії приймав участь імператор Валентіан І.
Займається вивченням Священного Писання, ознайомлюється із його тлумаченнями Орігеном, Іполитом Римським, Дідімом, святителем Василієм Великим, де надійним помічником став Сімпліціан. Із плином часу Амвросій стає чудовим екзегетом та проповідником на Заході. Амвросій веде посилену боротьбу із західним аріанством, що засвідчують головні його праці. У 359 році відбувається Аріміно-Селевкійський собор на якому стояло одне із важливих питань: Нікейський Символ віри. Амвросій стає в захист Нікейського віросповідання.
У 376 році Амвросій Медіоланський допомагає із встановленням єпископа Анемія на кафедрі в місті Сірмія. Амвросій стає близьким до старшого сина Валентіана І та західного римського імператора Граціана. Останнім підтримувався ортодоксальний Нікейський символ віри. У 381 році після закінчення ІІ Вселенського собору (Першого Константинопольського) Амвросій проводить Аквілійський собор.
На нього приїхали тридцять два єпископи: італійський, панонійський, африканський, пентаполійський, гальський, були відсутні п’ять осіб від папи Дамасія. В ході соборного процесу Амвросій зачитує писання Арія, розбираючи кожний пункт його доктрини, запитуючи думки присутніх на соборі.
У придунайській провінції засудив прихильників аріан єпископа Палладія Ратіарійського та Секундіана Сінгудінського. У 382 році за наказом імператора Граціана прибрали з залу засідань язичницький вівтар на честь богині Віки. Це викликало обурення язичницької партії, очолюваної сенатором Сіммахом. Депутацію Сіммаха імператор не прийняв, оскільки виявилася сильна протидія язичникам зі сторони сенаторів- християн та при підтримці папи Дамасія.
У 383 році прихильники узурпаторської влади Магна Максіма вбивають в Галії імператора Граціана. Владу в Італії очолює імператор Валентіан ІІ. У 384 році Сіммах добивається посади римської префектури і разом з Веттієм Претекстатом складають реляцію на захист вівтаря Перемоги. Депутація Сіммаха імператором Валентіаном ІІ майже приймається. Коли Сіммах своєю промовою намагався заполонити уми багатьох, імператору Валентіану ІІ від єпископа Амвросія був надісланий лист, а згодом і трактат з спростуванням Сіммаха. Сіммахову депутацію імператор відхилив.
Дізнавшись про провал Сіммаха, узурпатор Магн Максим з прохолодністю віднісся до його партії. Після скинення узурпатора Риму Феодосієм І Великим, Сіммах вдався до оправдання перед імператором через власний панегірик, шукав притулку в храмі. Феодосій І коливається у вирішенні цього питання.
Амвросій уникає будь-яких зустрічей з імператором Феодосієм І. Імператор Феодосія відмовляє улесливому Сіммаху. У 389 році Феодосій І здійснив свій тріумфальний в’їзд до Риму. При управлінні державою Євгенієм язичницький вівтар Перемоги повертають до сенату, проте остаточна доля символу римського язичництва спіткала у другому тріумфі Феодосія І. Із загибеллю Граціана в Медіолані протиріччя виникли між Амвросієм та імператрицею Юстиною, матірю молодого імператора Валентіана ІІ, яка не соромилася того, що підтримує аріанство при своєму дворі.
У 385 році Валентин ІІ умудрився передати християнську базиліку аріанам, з цим не погоджувався медіоланський єпископ Амвросій, на захист якого стали жителі міста Медіолан. У 386 році у день Пасхи до базиліки були відправлені коміти з військовими загонами. Аріани настояли на передачі цієї базиліки їхньому єпископу-біженцю Авксентію ІІ з відправленням у вигнання замість нього єпископа Амвросія.
Амвросій відмовляється приймати участь у диспуті, арбітром котрого має стати сам імператор, натомість дав чітку відповідь. Він пояснив, що світська особа немає права виконувати функцію церковних суддів, лише єпископи. На противагу Авксентію складає письмову промову. Імператор дав чітку відповідь, даючи знати, що не належить правителеві втручатися у питання, які стосуються предметів, присвячених Богу і що той не має жодного права вимагати в Амвросія передати храм. Амбіції взяли гору і імператор не почув голос єпископа.
Єпископ Амвросій заходить в базиліку, закривається всередині і протягом трьох днів молиться з медіоланцями. Духовні молитви та співи надихнули архіпастиря, той зумів вистояти проти напору язичників. До нього боялися підійти солдати імператора Валентиніан ІІ, побоюючись церковного відлучення, а тому стали на сторону єпископа. Імператор Валентиніан злякався та змушений був відступити. Це можна назвати справжньою перемогою Бога. Усі побачили сильний духовний авторитет єпископа Амвросія Медіоланського.
Завдяки його проповіді відбулося навернення неофітів, до яких можна віднести того ж самого тридцяти двох річного Августина Аврелія (прийняв хрещення із його рук). Валентіан ІІ з імператрицею Юстиною давали особливі доручення Амвросію Медіоланському. З 383 по 384 роки очолює посольство до узурпатора Магна аби виграти час для перекриття доріг через гори Альпи.
Через рік це посольство знову відправляється до Магна, на цей раз зазнає невдачі: Амвросія звинувачують у підлості та не приймають. До Магна відправили нове посольство, за винятком Амвросія. Обнадієні імператор та імператриця думали, що все йде по плану, але все виявилося не так. Після повернення послів з добрими новинами, узурпатор переходить гори Альпи і заставляє Валентіана ІІ з Юстиною такати у Фессалоніки. У 388 році узурпатору вдається вступити до Риму і бути там не довго, Феодосій з військом завдав удару узурпатору, а самого Магна наказав стратити, повернувши тим самим втрачений престол імператором Валентіаном ІІ.
Валентіан ІІ, у зв’язку зі смертю імператриці Юстини робить Амвросія найближчою до себе людиною. Як поважна та довірлива особа, Амвросій намагається стати близьким з імператором Феодосієм І, котрий управляв східною частиною Візантійської імперії. Єпископ схвалював виданий у 388 році імператором Феодосієм закон проти єретиків. Пізніше, демонструючи незалежне упередження Феодосій І вдавався до видання указів, які суперечили навіть церкві. У 390 році вбили імператорського воєначальника Ботеріха з декількома офіцерами.
З наказу імператора готські солдати вчинили різню, в ході якої загинуло 7000. Єпископ Амвросій був шокований діями імператора Феодосія, тому вирішив віддалитися з міста, ігноруючи самого правителя. Направляє лист Феодосію, де викриває його у цьому злочині і закликає останнього покаятися у вчиненому. Своє рішення підтвердив словами, що віднині в присутності Феодосія богослужінь не звершуватиме, імператору заборонено наближатися до вівтаря, тільки через покаяння.
Впертий Феодосій намагався прийти в собор, але йому відмовили у причасті, вважаючи таємне покаяння недостатнім. Декілька місяців імператор залишався без уділення Святої Євхаристії. У день Різдва все таки вирішив прийти, знявши з себе імператорський одяг, через покаяння отримав прощення.
У 392 році Валентіана ІІ вбивають. Головним вбивцею виявився головнокомандуючий війська Аргобаст. На місце Валентіана ІІ стає імператор Євгеній, котрому не дуже довіряв єпископ Амвросій, враховуючи ті проязичні настрої та намаганням привернути на свою сторону останнього. Амвросій залишає Медіолан. Після того війська Феодосія І розбивають Аргобаста, за наказом імператора страчується Евгеній. У 395 році помирає імператор Феодосій Великий.
Влада переходить до рук сина – Гонорія, опікунство над яким мав Стіліхон. У Амвросія намагався переховуватися Кресконтій від Стіліхона в храмі, проте його попросили вийти. Єпископ Амвросій важко хворів і долучатися до державних справ вже не зміг. Літературною діяльінстю також не займається. Перебуваючи у хворобливому із допомогою особистого секретаря пише твір. Амвросій диктує твір, а Павлін записує.
Єпископ Амвросій Медіоланський помер у 398 році. Поховання медіоланського єпископа відбулося в гробниці святих мучеників Гервасія та Протасія (базиліка). Базиліка згодом носила ім’я святого Амвросія. Шанується наряду з блаженним Августином, Іваном Золотоустим та Афанасієм Великим в західній традиції. Його вшановує як західний так і східний світ.
Традиційно прийнято прийнято вшановувати пам’ять святителя 7 грудня.
Пегас
