Палатинська школа виконувала функцію не лише навчального закладу, а й центру наукових дискусій. Тут навчалися члени імператорської родини, придворна знать і духовенство. Алкуїн упорядкував навчальні програми, запровадив систематичне вивчення граматики, риторики та діалектики, а також наголошував на значенні гуманітарних наук для тлумачення християнської доктрини. Його педагогічна діяльність сприяла формуванню нового типу освіченого клірика.
Найвідчутнішим здобутком Каролінгського Відродження стала реформа книжної культури. За підтримки імператорської влади відбувалося масове переписування класичних латинських текстів, що врятувало значну частину античної спадщини від втрати. Для полегшення цього процесу каролінгські книжники розробили каролінгський мінускул — чіткий і стандартизований шрифт, який значно підвищив читабельність рукописів і згодом став основою сучасного латинського письма.
Важливим напрямом діяльності було також створення уніфікованої латинської граматики. В умовах мовного розпаду пізньої латини каролінгські вчені прагнули зберегти єдину літургійну й освітню мову. Ці зусилля сприяли формуванню інтелектуального середовища, з якого в подальшому постала схоластика та християнський раціоналізм.
Попри відносно короткий період існування, Каролінгське Відродження стало важливим попередником пізніших європейських культурних трансформацій і заклало основи середньовічної освітньої системи.
Іван Гудзенко
