Народився 356 року до нашої ери в стародавньому македонському місті Пелла. Продовжувач династії Аргеадів. Його батьки – македонський цар Філіпп ІІ Красивий і Олімпіада. Друга була дочкою епірського царя, відносилася до роду Піррідів, засновником якого за переказом був Ахілл. Александр мав чимало кровних братів та сестер, внаслідок багатоженства його батька, проте найріднішим та близьким вважав слабкого розумом від народження старшого брата Філіпа.
Александр споглядав на доблесть свого батька як справжнього воїна-переможця, намагаючись його наслідувати, в тім Олімпіада намагалася усіляко перешкодити їхнім відносинам, тому під впливом матері син виявляв неприязнь до батька. У ранньому віці, не маючи такої можливості навчатися вдома, навчався у родичів. отримав непогане навчання в Мієзі від спартанця Леоніда, та вчителя риторики і етики Лісімаха. Великий вплив у формуванні політичного, етичного і філософського світогляду тринадцятирічного Александра здійсним Арістотель. Наука Македонського не пройшла даремно, даючи свої позитиви у майбутньому житті мудрого правителя, воїна-стратега. Крім цієї науки Арістотель додав класичну: медицину, літературу, поетику.
У ньому проявлялися такі якості як честолюбство, впертість, прагнення до мети. Македонського не цікавили фізичні насолоди, він обмежував себе їжею. Мав неабиякий інтелект та кмітливість при персидських послах, які прибули до відсутнього царя Філіппа. Хлопчик зацікавлювався якістю доріг, місцевим побутом і культурою іноземних держав. Йому вдалося осідлати коня Буцефала, що найбільше боявся власної тіні, з ним Александр не розлучався ніколи, їздячи верхи в неодноразових військових походах. У шістнадцятирічному віці очолює Македонію, доручену царем Філліпом перед походом на Візантій. Александр викриває замисел бунтівників, з допомогою військового полку придушує і знищує фракійські племена. Створює на місці фракійського поселення місто Александрополь.
Здобув перемогу при Хєронеї. Очолив державу після вбивства свого батька у 336 році до нашої ери. Проголошується македонським царем. Помстився усім тим, хто підступно вбив Філліппа ІІ, відмінив податки. У північній частині відбувається придушення фракійських племен. Таким чином зміцнюється Македонія та Греція. Об’єднавши Елладу йде війною на Персію. Мав дивовижний військовий талант та вироблену стратегію у битві з ворогом. У 334 році нашої ери отримує перемогу на річці Гранік, зміцнюючи тим самим володіння Малої Азії. Підпорядкувавши собі такі країни як Сирія, Фінікія, Палестина, Карія та частину Близького Сходу відправився до Єгипту. Саме тут в честь ім’я славного полководця було засновано місто Александрію. Повертаючись з Персії завойовує Сузу, Персеполь, Вавилон. Вавилон при Александрі Великому став об’єднаною державою. Александр був засмучений смертю перського царя Дарія, вбитого його ж оточенням. Як розумний тактик та стратег оголошує винних у падінні Персидської імперії, обіцяє помститися за його смерть. Через два роки Александр захоплює території Азії, зокрема Согдеан та Бактрію (сучасна територія Афганістану, Таджикистану, Узбекистану). Споруджує на свою честь міста: Александрія Есхата, Александрія в Арахосії (сучасні Худжанж та Кандагар).
У 326 році до нашої ери готується до походу в Індію. Дійшов до сучасного Пакистану. Переправившись через річку Інд, армія далі й ти не бажала, оскільки практично всі були втомлені. Особливістю Македонського було прийняття традицій і вірувань на захопленій ним території, а не насильницьке насадження своєї культури, залишення намісниками попередніх царів та намісників. В такий мирний спосіб контролювалася ситуація. Така ж сама тактика пізніше буде застосована римськими імператорами.
Якщо ж дивитися на особисте життя завойовника Александра Македонського, то можна помітити любов, інтриги та ненависть. Македонським мав у своєму підпорядкуванні триста шістдесят наложниць. Першою коханкою царя була Кампаспа, потім старша за нього Барсіна – матір не законородженої дитини Геракла, також були відносини амазонською королевою Фалестріс, царівною Індії Клеофіс. Мав трьох дружин: Роксану, Статіру, Парісатіду. У 327 році до нашої ери – одружується з Роксаною. Чотирнадцятирічна Роксана, княжна Бактрії народила йому сина Александра. Ревнива Роксана, дочекавшись смерті чоловіка прибрала свою конкурентку – Статіру.
Взимку 323 року планувався похід на Аравійський півострів та Карфаген, з метою завоювання усього Середземномор’я. Хоч і будівельні роботи порту в Персидській затоці по відновленню флотилії розпочалися, але планам здійснитися не збулося. Цього ж року Александр захворів на малярію. Хвороба прикувала до ліжка сильного, розумного військового керівника. Спочатку у нього паралізувало мову, трясло лихоманкою десять днів. На початку літа 323 року до нашої ери, у тридцяти двох річному віці відійшов з цього світу Александ Великий, македонський цар, який зумів покорити увесь світ. Поховання імператора Александра відбулося у Вавилоні. Після його смерті чекала жорстока участь його синів – Александра і Геракла, ні один із них не очолив трон батька. У дитячому віці обидвох синів Александра Македонського було вбито, на цьому лінія династії Аргеадів перервалася. Але колосальний внесок Македонського було зроблено: грецька культура, що поширилася в Малій та Середній Азії дала поштовх до зародження на її територіях нової культури – еллінізму.
Пегас
