Згідно третьої версії народжується у Ферганській долині, точніше в області Самарканда. Алішером Навоєм ця особистість згадується найбільше.
Хлопець має вроджену слабкість – сліпоту, зумів засвоїти мови – тюркську та арабську. Знання шаріату дозволило гідне носіння імені «Адіба Ахмеда».
Через свої легенди-епоси доносив ісламські цінності суспільству. А пізніше епоси склали цілий збірник віршів дидактичного (повчального) характеру під назвою «Подарунок істині», котрому вдалося дійти до наших днів у вигляді двох рукописів, з різною шрифтографією: уйгурстька, арабська, хаканська (уйгурсько-караханідська) мова. У 1915 – 1916 році її перевидали у місті Стамбул.
Бачимо також звернення поета до спадку видатних мислителів, таких наприклад як аль-Фарабі, Махмуда аль-Кашгарі, Юсуф Баласагуні, Ахмед Ясаві, тощо. У творах поета вмістився відновлений багатий духовний світ тюркського народу, датованого ІХ-ХІІІ століттям нашої ери.
На жаль, усіх оригіналів поетичних праць зберегти не вдалося. Проте маємо три копії, котрі належать до різних часів. У 1444 у місті Самарканд було зроблено найдавнішу із них.
Тюркський поет Югнакі помирає в Самарканді. Через кілька років після його смерті у 70-80 х роках другої половини ХХ століття у російськомовних варіантах вийдуть дві праці Ахмеда Югнакі в місті Ташкент. Хібат – ул-хакдник (Дарунок істини) буде перекладено у 1971 році, тоді ж як «Аки кат сийм» — 1985 року.
Пегас
