Книга «Аді Грантх» стала живим гуру
Перший варіант даної книги було складено п’ятим Гуру сикхів по імені Гуру Арджун. Йому допомагав у цій роботі його родич, а саме поет Бхаї Гурдас. У священну Книгу увійшли твори всіх попередніх Гуру і 2216 творів самого Гуруджуна. Крім того, були включені і ряд інших зразків духовної літератури і творіння поетів-бхакті. Завершення цієї колосальної роботи над працею і поміщення її в Золотий храм Харімандір в Амрітсарі відбулося в 1604-му.
Книга Аді Грантх вважалася і вважається Вічним Гуру. Насправді, сикхи постійно говорять про неї як про таку собі живу істоту. За великим рахунком, за всю історію сикхів існувало близько тридцяти списків цієї Священної Книги. Як правило, мова книги використовувалася та, яка вживалася в ті часи, коли жив кожен з гуру. Теологи стверджують, що Аді Грантх була складена на «священній мові» сантбхаша. Вона найбільше схожа із мовою панджабі епохи XV-XVI століть. У ньому відчувається серйозний вплив різних діалектів Північної Індії.
Священну книгу відрізняють поетичність і велике використання метафор. У деякому плані вона нагадує відомі біблійні псалми. Основний зміст праці — прославляння Всевишнього, опис вищого релігійного досвіду, а також шлях його досягнення.
Текст писання починається виключно з графічного знаку, а саме — з цифри «1». Даний символ є Іменем Бога. Зауважимо, в цій праці цифра «1» в даному значенні зустрічається досить часто. По всьому тексту до Бога звертаються тільки на «Ти», що, власне, зайвий раз підкреслює Його єдине число.
Оскільки священна книга, як говорилося вище, розглядається всіма сикхами як живе слово гуру, вважається, що Аді Грантх в її повному і оригінальному вигляді ні в якому разі не можна переводити на іншу мову.
Зрештою, саме слово «гуру» завжди повинно звучати саме так, як воно спочатку було вимовлено. Крім цього, переклад книги на будь-яку мову і видання її окремим томом категорично заборонено. Бо сикхські теологи серйозно побоюються, що така повна версія здатна замінити канонічний варіант книги в богослужінні сикхів. Саме тому коли з науковою метою були зроблені повні переклади книги, виникла серйозна протидія з боку керівників громади сикхів і авторитетних діячів, які сповідують цю релігію.
Дата паломництва третього гуру була обчислена завдяки тексту книги
Канонічне видання книги завжди записується на 1430 сторінках. Порядок такий: Джапджі; санскритські шлоки; гат-ха; фунхе; чауболе; шлоки Кабіра і Фаріда тощо.
Вся Книга — це виключно поетичні твори духовного змісту. Гуру сикхів змогли адаптувати класичні форми санскритської поезії.
Наприклад, в творі гуру Гобінд Сінгха є розповідь подій війни між асурами і богами на чолі з Дурга. Мета написання цієї поеми — надихнути сикхів на героїзм і хоробрість. У Книзі зовсім немає описів подій саме сикхської історії. Присутній лише один єдиний гімн четвертого гуру, пов’язаний з паломництвом третього гуру до святинь з метою місіонерства. Причому, дату такої подорожі вдалося знайти завдяки астрономічним даним з цієї священної книги.
Процес читання книги може тривати кілька днів
У будь-якому храмі сикхів на почесному узвишші знаходиться екземпляр священної книги. Завжди хтось із сикхів читає Аді Грантх з метою, щоб Слово гуру звучало в даному храмі. Таким чином, при церемоніях і всіх обрядах священна книга вважається обов’язковим учасником — як живий гуру. Співуче читання є, по суті, найважливішим змістовним моментом ритуалу сикхів.
До слова, в книзі гімни, які прославляють і вшановують єдиного Бога, проголошують тотальну рівність всіх людей, а також заперечують касту і забобони. Гімни цієї книги призначаються не тільки для речитативу, але і бажана присутність певного музичного супроводу. Ці гімни знаходяться в цілковитій відповідності з рагамі, які є еталонними формами класичної музики Індії. Як відомо, вони створюють особливий духовний настрій, викликаючи в уяві будь-якого слухача певні образи. Дані гімни розташовані в своєрідному порядку, при цьому враховується віршований розмір самого гімну, музичний ключ, а також авторство.
Зауважимо, деякі читають молитви і найважливіші гімни щодня, причому в певний час або в разі потреби. Читають Аді Грантх з будь-якого місця або ті гімни, які особливо підходять до якоїсь нагоди. Такий процес читання називається «гурбані кіртан». Коли Аді Грантх читається цілком, без перерви, то цей процес займає дві доби. Такий звичай називають «акхапд Патх» або дослівно — «невпинний шлях». Якщо ж читання тексту переривається лише вночі, то читання триває один тиждень і більше. Це називається «сапта патх» або «тижневий шлях». До слова, ці два види читання всієї Книги зазвичай проводяться не тільки в храмі, але і в приватних житлових будинках. Але Аді Грантх не тільки читають. Сикхи часто відкривають її навмання, дізнаючись пораду гуру по тому, на якому конкретному місці відкриється сама Книга.
Зазвичай в храмі книга знаходиться у відкритому вигляді. У домашніх умовах її тримають в окремій кімнаті або на деякому підвищенні. На ніч вона загортається в чисту тканину, причому, хорошої якості, переважно шовкову. Коли йде процес читання Книги, то хтось із тих, хто читає або знаходяться поруч обов’язково похитує над грантхі віялом, як це, втім, прийнято робити в Індії для будь-якого поважного чоловіка. Перед тим як наблизитися до священної книги, сикх здійснює якесь обмивання, полоще рот і надягає чистий одяг. При цьому він обов’язково повинен зняти взуття і покрити голову таким чином, як якщо б він підходив до гуру.
Ну і останнє. Сикхи, в дійсності, розглядають своє писання як джерело молитви і скарбницю думки. Вони вважають, що гуру завжди повинен знаходитися поруч з учнем. Саме тому сикхи звертаються до нього буквально постійно. А деякі з найбільш відданих навіть беруть її з собою, коли подорожують або на час коротких від’їздів.
Іван Гудзенко
